Дебілізм чи… загроза нашому майбутньому

Спочатку не мав наміру реагувати… Скільки в нашій країні ідіотів та ворогів України… Та безліч, я навіть не впевнений, що повторись історія з Крутами сьогодні, вона закінчилася б інакше. В нас зараз не менше «переводняків», що будуть служити кому завгодно: польському чи російському народу, тільки не своєму власному.

І все ж дещо варто сказати… Те, що в усьому світі Партія регіонів іменується аналітиками, журналістами як проросійська партія це не дивина. Не дивина і те, що ця партія спеціально зібрала 2007 року проросійських депутатів в м.Северодонецьку для того, щоб прийняти заяву про необхідність розвитку серед українців російської культури. Дивує те, коли комусь не вистачає розуму, щоб не втілювати ці ідеї серед свого власного народу.

Народ чітко сказав під час переписів населення у 1989, 2001 роках і повторить у 2011 році, що він не хоче бути єдиним народом з Пушкіним, Леніним чи Петром І, а хоче бути людьми одного народу з Шевченком, Петлюрою, Мазепою і Б.Хмельницьким. Це люди – НАШІ, і це історія саме НАШОГО народу, історія, яку творили люди, які писали, що вони – УКРАЇНЦІ. Ми ніколи не будемо своїми для Катерини ІІ чи Толстого, Путіна чи Пугачової. Це інший народ, інша для нас культура, ментальність. НЕ НАША. МИ – це вишиванка і борщ, а не косоворотка і щі. МИ – це українські гетьмани, а не російські царі, і відповідна культура (в тому числі і політична). Це – факт, як би кому не хотілося щоб було інакше.

Наші науковців стверджують, що не бажання деяких українців служити своєму народу, розвивати свою власну культуру є наслідком НАШОГО колоніального стану протягом двох століть. Єдині в цьому, науковці проте розділяються на два табори з іншого питання. Одні, як, наприклад, відомий у місті і шанований мною соціолог О. стверджує, що тяга до Росії, асоціація себе з росіянами і їх культурою серед денаціоналізованих українців призведе до неминучого розколу України. Він вважає, що процес повернення українців до власної культури плине значно повільніше, ніж підігріваємі проросійськими силами тенденції серед деяких українців до оборони себе від причетності і творення української культури. Ці науковці наводять факти, коли депутати-українці з проросійської Партії регіонів встановили пам’ятник Катерині ІІ в Одесі та чинять шалений опір встановленню пам’ятника С.Петлюрі в Полтаві.

Інші науковці, навпаки, стверджують, що процес повернення НАС до НАШОЇ культури в умовах існування НАШОЇ держави є невідворотний. Вони переконані, що росіяни поступово асимілюються серед нас, або стануть нормальною діаспорою, як єврейська, польська чи вірменська, а ми, українці повернемося до власної культури, яку будемо розвивати і поширювати. Вони наводять той факт, що навіть, якщо порівнювати перепис населення 1989 року та 2001 року, то кількість українців збільшилась з 72,7% до 77,8% . Крім того, зріс, хоч і не значно, але на 0,7% тих, хто вважає своєю рідною мовою - українську. Крім цього, наприклад, політолог І.Танчин наводить той доказ що, соціологічні дослідження переконливо стверджують, що навіть в Донецьку, де 1994 року домінувала «радянська ідентичність» - 45,4% проти 25,9% - української та 22,9% - російської, то у 2005 році дослідження засвідчили, що на перше місце вийшла українська ідентичність – 39,5%.

Проте зараз деякі політики з Партії регіонів апелюють до українців наступним чином: хто вам ближче по духу росіяни – носії російської культури, чи українські – носії української культури? Політики з Партії регіонів прагнуть довести, що для нас, миколаївців, українці української культури – чужі. Вони прагнуть довести, що для нас, так само як для росіян Москви та Саратова  є більш шановані Пушкін та Катерина ІІ, ніж Шевченко та Мазепа. А відповідно російська, а не українська історія, культура, духовність, мислення, національні інтереси тощо.

В доказ, що українська культура, духовність, пріоритети чужі нам, не наші, вони наводять приклад українців Києва, які в більшості своїй виступають за розвиток української мови і культури, 41,8 % киян навіть вважають, що підтримувати українську мову слід для того, щоб вирішити «мовну проблему» в Україні (ЛІГА-БізнесІнформ). І звичайно, що «більш як половина (50,3%) киян асоціюють себе з Українською православною церквою Київського патріархату, тоді як з її основним конкурентом – УПЦ Московського партіархату асоціює себе уп`ятеро менше (8,8%) киян». Такі результати було отримано фондом „Демократичні ініціативи” та Київським міжнародним інститутом соціології (сайт Українська правда). У Львові українці зберегли СВОЮ культуру навіть за часів СРСР, а в Полтаві мають намір будувати пам’ятник С.Петлюрі.

Партія регіонів вважає, що в Україні виникла загроза “українізації” українців, і тому необхідно серед українців активно поширювати російську культуру. Дослівно в проекті програми підтримки розвитку російської мови та російської культури у м.Миколаєві на 2008-2011 роки сказано: “програма підтримки розвитку російської мови та російської культури у м.Миколаєві на 2008-2011 роки розроблена з врахуванням того, що біля двох третин мешканців міста вважають себе представниками саме цієї культури, а російську мову для себе рідною”. Звідки такі твердження? Зі стелі. Партія регіонів побоїться провести міський референдум. Ця партія стверджує, що НАША культура, культура українців Миколаєва, не українська, а російська і за мисленням, культурою нам ближче саратовець, ніж черкасчанин чи житомирянин. Депутати від Партії регіонів, які захищають українські національні інтереси (принаймні так престижно всюди заявляти будь-якому політику, бо хто ж признається, що він в Україні захищає російські національні інтереси) не тільки стверджують, а й в програмі записали за наші кошти відправляти маленьких миколаївців для культурного збагачення… Ні, не до Чернігова, Донецька чи Вінниці. У Москву та інші міста Росії. Програмою передбачено розвиток в м.Миколаєві виключно сфер російської культури (кіно, література, музика, театр і т.д.). Програм по розвитку в м.Миколаєві жодної іншої культури, крім російської, не розробляється і не передбачається.

Є навіть підозра, що програма передбачає закриття українських шкіл та дитсадків та відкриття російських.

Мені цікаво, яким чином депутати від Партії регіонів планують стримувати поширення української культури серед українців і стверджувати миколаївцям, що їх культура, виявляється НЕ УКРАЇНСЬКА, і навіть не миколаївська, а РОСІЙСЬКА, і люди нашої культури, живуть чи жили не в Кіровограді, Вінниці чи Полтаві, а в Москві, Архангельську та Тамбові.

Професор НУ “Києво-Могилянська Академія” Л.Залізняк стверджує: “Суттю політичних процесів у сучасній Україні є очолювана національними елітами боротьба між українським та російським етносами за контроль над Україною”. Так хто ж переможе? Чи точніше на чиєму боці МИ? І ЧИЯ культура, держава, ментальність, духовність є НАШИМИ?