Клавдія та Олександр прожили однією сім’єю 62 роки

Сташенко Клавдія Петрівна і Олександр Миколайович прожили однією сім’єю 62 роки. Мали 5 синів, виховали і виростили 4, первенець Миколка помер у тримісячному віці – це сталося далекого 1949 року.

Батьки дуже прискіпливо ставились до освіти своїх дітей, усі четверо отримали вищу освіту, обравши собі професії: юриста, будівельника, лікаря і науковця з фізики і математики.

Любов батьків до своїх дітей і виховання дітей у дусі надзвичайно відповідального ставлення до своєї сім’ї дали змогу зростити родину до 7 онуків і 8 правнуків, яких просто обожнювали їхні дідусь і бабуся.

Народились наші батьки майже одночасно: батько Олександр Миколайович – 8 березня 1923 року на Кіровоградщині, а мама Клавдія Петрівна – 9 березня 1923 року в с. Велика Врадіївка. Як і усім українцям того часу, їм дісталась нелегка доля: пережили голодомор 1932‑1933 років, розкулачування і репресії, Другу світову війну, яка спалахнула, увірвалась у життя 18‑літніх юнака і дівчини, загартувавши у них силу вибороти перемогу над фашистами, батька – у лавах Червоної армії, де він воював, отримав поранення і був демобілізований лише після Перемоги, і мами – яка з мільйонами українців допомагала фронту в тилу ворога.

Після війни почалась відбудова народного господарства.

Отримавши торговельну освіту на Луганщині, мама після війни працювала в кооперації Врадіївки, а батько після госпіталю, у званні сержанта Червоної армії демобілізувався, і за направленням військ­комату закінчив Одеський педагогічний технікум із направленням на роботу у Врадіївку. Тут батьки зустрілися і одружилися, осівши до кінця своїх днів.

Мама, яка завжди була відкритою до добра і зовсім не могла переносити зраду, або либонь зазіхання на інтереси її сім’ї від будь-кого, яка вшановувала насамперед порядок у всьому і порядність у людських стосунках, яка була великою трудівницею – виховувала своїх дітей, прищеплюючи нам свої риси характеру.

Батько до кінця 40‑х років XX століття працював педагогом у Врадіївському та Кривоозерському районах, а з початку 50‑х років побудував у Врадіївці будинок, викопав у дворі криницю, посадив фруктовий садок і з тих пір проживав та працював лише у Врадіївці, керуючи автоколоною, лісоскладом міжколгоспбудом, хлібозаводом. У 1971 р. заснував Врадіївський міжколгоспкомунгосп, потім спроектував, збудував і до 1984 р. керував піонерським табором “Гайдарівець”. Вийшовши на пенсію продовжував працювати садівником у колгоспі “Україна”.

Населення Врадіївки неодноразово обирало його депутатом селищної та районної рад.

Мами – Клавдії Петрівни – не стало 5.02.2009 року, за місяць до 86-річчя. Батько помер через місяць після досягнення 93‑річного віку, його не стало 26.04.2016 року.

Усі ми: їхні діти, онуки та правнуки – безмежно сумуємо з приводу втрати своїх найближчих людей – наших батьків.

Висловлюємо подяку за поміч, яку надавали батьку, усім рідним, а особливо сестрі Ользі Миколаївні Гоцоцура і її чоловіку Аркадію Миколайовичу, невістці Євгенії Михайлівні Сташенко, племінниці Любові Іванівни Краморенко і найманим людям – Майї та Тетяні Іванівни Цибульській.

Сім’я Сташенків

vsesvit-news.info