Пам’яті Сергія Найденка

19 серпня на 56‑му році життя помер Сергій Найденко. Ми згадуємо яскравий спортивний шлях вихованця первомайського футболу, учня Леоніда Кривицького. А також своїми спогадами про Сергія Миколайовича з нами діляться легендарні особистості вітчизняного футболу.

Сергій Миколайович Найденко народився 10 лютого 1960 року в Первомайську. В Первомайській ДЮСШ його першим тренером був легендарний Леонід Кривицький. У своїх інтерв’ю Леонід Григорович згадував Сергія як одного зі своїх видатних вихованців. Після цього був Луганський (тоді – Ворошиловградський) спортінтернат (тренер – В. Д. Добіжа), і перші успіхи на всесоюзній арені.

Вадим Добіжа, заслужений тренер Української РСР, нині – помічник головного тренера ФК “Калев” (Естонія): “Сергій – мій вихованець по спортінтернату, він двічі виступав під моїм керівництвом у “Зорі”, вперше – на початку 80‑х, згодом ми з різних причин залишили команду, щоб знову зустрітись тут у 1986. Як гравець він відповідав усім вимогам сучасного футболу: сміливий, швидкий, його самовіддача у грі була стовідсотковою. В побуті – скромний, чуйний, з розвинутим почуттям взаємодопомоги і товариськості”.

У 1977 році кращі юнацькі команди СРСР зібрались у Ленінграді на Всесоюзні молодіжні ігри (раніше змагання називалось “Кубок надії”). Збірна України у своїй підгрупі легко обіграла ровесників Казахстану (4:1) та Латвії (6:0), програвши Естонії (1:2) у матчі, який вже не мав турнірного значення. У півфінальній серії були обіграні Узбекистан (2:0), Грузія (4:2) та Білорусія (2:0). У фіналі, що проходив під акомпанемент рясного дощу, на важкому слизькому полі українські юнаки двічі вразили ворота своїх суперників зі збірної Ленінграду і стали переможцями Молодіжних ігор.

Найденко починає виступи на клубному рівні у Києві, в головній команді республіки. В 1977‑му “Динамо” (Київ) виграє чемпіонат СРСР серед дублерів.

Про­довження. Початок на с. 1

Його партнерами по команді виступають Слободян, Безсонов, Лозинський, Зуєв, Хапсаліс, Балтача, Таран. За оцінками тодішніх спортивних журналістів, змістовною грою в цьому турнірі увагу вболівальників привернув до себе і Сергій Найденко.

Юрій Ярошенко, півзахисник “Зорі”, нині – головний тренер ПФК “Суми”: “У 1977 році я вчився у Київському спортінтернаті та постійно відвідував матчі дублю “Динамо” з Найденком у складі. Пам’ятаю, що спеціалісти тоді розглядали Сергія як заміну Трошкіну – чіпкий, сильний у відборі, з гарною стартовою швидкістю. Недарма він потрапив у поле зору Лобановського”.

В статусі київського динамівця він вирушає 1978 року на ХХХІ Юнацький чемпіонат до Польщі. Рівно половину тієї юнацької збірної СРСР складали українці, які крім “Динамо” (сам Найденко і його одноклубники – Краковський, Олефіренко та Таран) також представляли “Шахтар” (Чанов, Овчинников), “Карпати” (Думанський) та “Зорю” (Зубенко). Після впевнених перемог над Грецією та Норвегією (по 4:0), Нідерландами та господарями змагань поляками у півфіналі (з однаковим рахунком 2:0), і югославами в фіналі (з рахунком 3:0), Найденко з командою, що забила суперникам 15 м’ячів і не пропустила жодного, повертається додому в ранзі чемпіона Європи.

Тепер настав час заявити про себе вже і у дорослому футболі. Якнайкраще для цього підходив той самий Ворошиловград. Місцева “Зоря” тоді ще представляла вищу лігу, і молодий футболіст повертається сюди після дворічного стажування в “Динамо”. Дебютним за “Зорю” у вищій лізі радянського футболу для нього став домашній матч 3‑го туру з московським “Спартаком” 10 квітня 1979 року.

Ця гра проти майбутнього чемпіона Сергієві вдалась. Він вийшов на поле в стартовому складі у футболці під другим номером. Вже на 9‑й хвилині матчу після його націленої передачі Биков сильним ударом відкрив рахунок. І хоча втримати бодай нічию у тій грі господарям поля не вдалося (1:2 на користь спартаківців), місцева преса одразу відзначила, що з появою в захисних редутах Найденка гра оборони “Зорі” стала більш чіткою і більш осмисленою. Загалом, у цьому сезоні молодий захисник провів за “Зорю” 8 ігор у чемпіонаті та 1 гру – у Кубку СРСР. За результатами сезону команда посіла передостаннє місце і розпрощалась із елітним дивізіоном радянського футболу. Але особисто для Найденка рік виявився вдалим – до дебюту на найвищому рівні додалось звання майстра спорту.

Олександр Заваров, півзахисник “Динамо”, “Ювентусу” та збірної СРСР, нині – тренер національної збірної України: “Дуже талановитий гравець, ми дебютували за “Зорю” в одному сезоні, він – на кілька турів раніше. Сергій трохи старший за мене, був постійно зайнятий у юнацьких збірних. Але в Луганську ми мешкали в одному домі, щоправда, у різних під’їздах, тому часто з ним зустрічались поза футболом, товаришували. Хороший товариш, добра, достойна, доступна у спілкуванні людина”.

Наступного сезону, вже у першій лізі, він стає гравцем основного складу “Зорі”, провівши за клуб 32 матчі. Ще 5 матчів проведено у Кубку СРСР, у цьому змаганні на його рахунку навіть один забитий гол – переможний, у ворота “Кузбаса” з Кемерово (3:2).

Правий захисник “Зорі” відзначається голами і в наступному сезоні. 1981 року в його активі 2 голи в чемпіонаті (у ворота СКА з Одеси і “Спартака” з Орджонікідзе). Але головний показник – 43 гри з 46 своєї команди у цьому сезоні. Ще 16 ігор за “Зорю” до свого послужного списку він додає у чемпіонаті 1982 року. Також у 1981 та 1982 роках зіграно 6 ігор у Кубку СРСР. Зазначимо, що особливих успіхів у першій лізі протягом цих трьох років (1980-1982) “Зоря” не досягає, закінчуючи чемпіонат на 10‑му, 15‑му та 6‑му місці відповідно.

Юрій Ярошенко, півзахисник “Зорі”, нині – головний тренер ПФК “Суми”: “У 1982‑му я з Тарасенком повернувся до “Зорі” з київського “Динамо”. Сергій, що подолав такий же шлях раніше, тоді став саме тим, хто допоміг влитись у колектив. Він став мені другом, який у важку хвилину завжди приходив на допомогу”.

1983 рік Сергій Найденко знов проводить у Києві, де грає за місцевий СКА у другій лізі всесоюзного футболу. Армійці Києва довго запрягали (першу перемогу здобуто лише у 4‑му турі), але поступово увійшли до лідируючої групи і за два тури до завершення чемпіонату оформили перемогу у зональному турнірі другої ліги, здобувши золоті медалі чемпіонів України. Свою медаль С. Найденко відпрацював сумлінно – окрім виконання своїх основних захисних функцій, він двічі вражав ворота суперників і за результатами сезону увійшов до списку 22‑х кращих футболістів другої ліги.

Наступний сезон він проводить вже у складі головної команди рідної області – “Суднобудівника” з Миколаєва. 33 матчі з 36 у чемпіонаті та 2 у Кубку СРСР – таким вагомим був його внесок в успіх команди, яка зайняла третє місце у другій лізі.

Анатолій Ставка, багаторічний голкіпер і капітан “Суднобудівника” (Миколаїв), нині – тренер МФК “Миколаїв”: “Футбольна доля зводила нас із Сергієм у двох командах, спочатку – в “Зорі”, потім – у “Суднобудівнику”. Найкращі спогади про нього, товаришували і багато часу проводили разом. Той рідкісний випадок, коли можна сказати – мій справжній товариш”.

Зазначимо, що чим далі, тим більше Сергію дошкуляли травми. Цим можна пояснити його переміщення в нижчі ліги. 1985 рік він проводить за “Сокіл” (Ровеньки) в першості колективів фізкультури. А наступного року Найденко відгукнувся на заклик вже рідної (тепер друголігової) “Зорі”, яка поставила перед собою мету повернутися у перший дивізіон радянського футболу.

Тимерлан Гусейнов, нападник збірної України, нині – тренер “Реал Фарма”: “Ми – вихованці первомайського футболу, але Сергій старший. Разом виступали у “Зорі” у другій половині 80‑х років. Ми, молоді гравці (я, Юран, Погодін), як це заведено в більшості команд, тримались окремо. Сергій Найденко був у групі старших (разом із Ярошенком, Малишенком), які нами опікувались і виховували нас. Так спільними зусиллями нам вдалось виграти другу лігу”.

Зайнявши друге місце в зональному турнірі, “Зоря” здобуває перемогу у фінальному, а з нею – золоті нагороди чемпіонів України. Це вже другий подібний успіх у кар’єрі Сергія Найденка. На його рахунку цього року 15 ігор.

1987 року у складі “Зорі” він проводить свій четвертий сезон у першій лізі, з’являючись на полі у 14 матчах. Ще одну гру проведено у Кубку СРСР. Це був останній сезон футболіста у складі команди майстрів. Таким чином, за “Зорю” Сергій Найденко провів 128 матчів у чемпіонатах та 13 матчів – у Кубку СРСР.

У подальшому були виступи за клуб “Сокіл” (Ровеньки) у першості КФК. 1992 року у складі “Авангарду” (Ровеньки) провів 4 гри з 10 своєї команди, яка фінішувала на другому місці чемпіонату Луганської області. Перший футбольний сезон незалежної України став останнім для Найденка у якості гравця.

Після закінчення кар’єри футболіста Сергій Найденко став арбітром національної категорії України (раніше закінчив Ворошиловградський педінститут), обслуговував матчі вищої, першої та другої ліг українського футболу. Крім того, інспектував матчі команд майстрів.

Тренерська кар’єра Сергія Миколайовича Найденка по­­­в’язана з Сумами. З 1996 до 2012 року він виховував юних футболістів у якості тренера-викладача в СДЮШОР “Зміна”, а від самого відкриття Футбольного центру “Барса” 2012 року, працював вже там. Виховав ряд футболістів, що виступають у командах майстрів (зокрема, це Є. Лугачов, А. Бурдюг). Останнім часом обіймав посаду голови міської федерації футболу в Сумах. У цьому місті він започаткував свій футбольний турнір – “Кубок Найденка”, який відтепер має стати традиційним і буде присвячений пам’яті видатного вихованця первомайського футболу.

Станіслав Гоцуляк

vsesvit-news.info