Алла Гінкул: “Посміхнися світу, і він посміхнеться тобі!”

Останнім часом все більше представниць прекрасної статі почали захоплюватися вишивкою. І хоч вишивання як вид мистецтва в Україні існує з незапам’ятних часів, старше покоління пам’ятає період, коли вишиванка була оголошена рішуче “дисидентським” та “націоналістичним” одягом, а саме мистецтво вишивки втратило популярність, було “немодним”. На щастя, ті часи минули. І тепер ми все більше усвідомлюємо, як наші предки розумілися на красі.

 Тож коли я побачила на сайті “Однокласники” роботи дивовижно позитивної дівчини Алли Гінкул, відразу попросила її про зустріч, тому що її вишиті картини та ікони обов’язково мають бути представлені широкому загалу.

Аллочці 24 роки, після закінчення 11 класу почала вишивати маленькі аматорські роботи, а зо три роки тому з’явилися перші великі картини та ікони. Все почалося з показаної подружкою техніки вишивання хрестиком. Далі всі секрети цього виду мистецтва Алла опановувала самотужки – по книзі для вишивання, за допомогою інтернет-сторінок та при спілкуванні з групою таких же майстринь в соціальних мережах. На сьогодні вишивальниця володіє техніками “болгарський хрестик”, “алжирський глазок”, її мистецький арсенал містить шість великих робіт та зо двадцять менших – кожна в гарній рамці та займає своє почесне місце в будинку. Найкраще нашій героїні вдаються стильні монохромні (однокольорові) роботи. Але справжнє захоплення викликають ікони. Одну з них Алла вишила для церкви, і як розвесниться власноруч передасть її храму. Ті, кому довелося вишивати ікони, знають, яка це ретельна та емоційно-піднесена праця – там дуже багато дрібних деталей, які потрібно дуже точно відобразити на полотні, підібравши відповідні кольори.

Є серед творчих робіт Алли українські весільні рушники “з хлібом та сіллю”. Є подаровані та продані роботи. Одну картину під назвою “Перший поцілунок” придбала міський голова Л. Г. Дромашко під час однієї з творчих виставок у рамках спартакіади людей із обмеженими можливостями.

“Мені до ідеальності дуже далеко, не завжди добре виходить зворотна сторона. Але я намагаюся сходинка за сходинкою йти до гармонічності”, – критикує себе скромна Аллочка. Але саме завдяки таким людям, як вона, закоханим у це давнє рукоділля, вишивка знову у шані. Тож наша майстриня – постійна учасниця міських та обласних виставок до святкових дат.

Та вишивка – не єдине захоплення дівчини. Вона веде активний спосіб життя, постійно бере участь в спартакіаді “Бузькі пороги”, стала учасницею чемпіонату України з боче в м. Євпаторії, подорожує різними містами України.

Я із користю провела час у затишному родинному колі Алли та її матусі Людмили Петрівни, отримавши масу задоволення, але найголовніше – я зарядилася від веселої, усміхненої майстрині енергією, позитивом, жагою до пізнання нового. У моєї співрозмовниці я поцікавилася її життєвим кредо. “Посмішка не повинна сходити з обличчя людини. Тільки позитивний настрій! Що б не сталося, які б проблеми не спіткали! Завжди потрібно радіти життю, інакше кажучи, посміхнися світу, і він посміхнеться тобі”, – отримала відповідь.

Тож хочеться від щирого серця побажати рукодільниці, щоб лише гарний настрій супроводжував її у житті, а творче натхнення додавало сил для подолання нових вершин.

Телефон майстрині: 063‑021‑41‑13.

Т. Лагнер

vsesvit-news.info