Про велику актрису Зарницьку

Пам’ять – це той еліксир безсмертя, завдяки якому повертаються із забуття імена великих. Часом історичні дослідження розтягуються на десятиліття. Але переосмислювати і вивчати життя та діяльність великих персон необхідно, це потрібно не їм, це потрібно нам, нащадкам. Саме про особистість, яка мала яскраво виражену індивідуальність, володіла безмежним акторським талантом та надзвичайної краси й сили пісенним даром, непересічну постать українського театру Єфросинію Зарницьку ми хочемо нагадати читачам в ознаменування 136‑ї річниці з дня її народження. І повідомити, що до міської бібліотеки передані копії музейних матеріалів про життя та творчість нашої землячки, презентація яких відбулася минулого тижня в читальному залі. Серед учасників заходу – бібліотекарі, юні актори ТЮГу, краєзнавці.

Коли знайомишся з біографією великої драматичної актриси Є. Зарницької (справжнє прізвище Азгуріді), мимоволі міркуєш, що якби народилася вона в інші часи, то, маючи тодішній багаж зіграних ролей, була б удостоєна найпочесніших державних звань та нагород, купалася б у променях слави. На жаль, так не сталося.

Ім’я видатної актриси тісно пов’язане з нашими краями, бо дитячі та юнацькі роки Є. Азгуріді проводила в родовому маєтку в селі Катеринці (Первомайський район), де і почалася її сценічна діяльність в аматорських виставах та участь у хорі.

Народилася 1867 року в м. Одесі у родині власника тютюнової фабрики, грека за походженням, мати – із польської шляхти. З дитинства Єфросинія мала потяг до музики та гарні вокальні дані. Вступивши до Одеської музичної школи, закінчила її з відзнакою.

Під час одного з виступів у с. Новоукраїнці, влітку 1888 року, Єфросинію побачив Марко Кропивницький, який шукав талановиту молодь для своєї нової трупи. Молода аматорка вразила прославленого актора і режисера своїм голосом, грою, вмінням триматися на сцені. Він запропонував їй роботу професійної актриси на головних ролях у своїй трупі, пророкуючи в найближчому майбутньому стати зіркою української сцени.

Так і почався її сценічний шлях під псевдонімом Зарницька в новосформованій трупі Кропивницького в Катеринославі. Чотирирічна робота під його керівництвом стала вирішальним етапом її творчості і вже через рік вона виступає як професійна актриса у виставі “Сватання на Гончарівці” Квітки-Основ’яненка. Постійне розширення Кропивницьким репертуару Зарницької (різнопланові ролі у різножанрових виставах) та гра артистки у партнерстві з учителем удосконалюють її професійну майстерність. Вже в кінці 1891 р. Кропивницький назве Зарницьку не просто артисткою, а митцем. Своєрідним екзаменом на професійну зрілість стали головні ролі у виставах: “Наймичка” К. Карого, “Чорноморці”, “Циганка Аза” М. Старицького.

Гастролі трупи Кропивницького в Катеринославі, Єлисаветграді, Харкові, Петербурзі, Тифлісі, Москві, Варшаві та багатьох інших містах супроводжувалися схвальними відгуками на гру актриси у пресі. Голос Зарницької визнають одним із найкрасивіших, вона виконує українські народні пісні, партії в операх і оперетах. Її називають однією з найкращих і найталановитіших. За вокальними даними і танцювальною майстерністю вона “не мала собі рівних серед українських артисток тих часів”. У глядачів не виникало сумніву, що Зарницька “переживає на сцені горе, радість, сміх і сльози і взагалі душевне життя зображуваних нею героїнь, глибоко сприймає серцем і душею трагічні моменти їх життя”. Палкі прихильники таланту актриси з’являються серед діячів української, російської, польської, грузинської культур.

З 1893 до 1894 рр. Зарницька – провідна актриса трупи Г. Деркача. Своєю грою підкорила парижан під час гастролей. Знаменитий французький критик Ф. Сарсе назвав голос актриси чистим, як кришталь.

Грала у трупах О. Суслова і О. Суходольського та інших. У Петрограді виступала в українських спектаклях і була причетна до організації та відкриття у 1919 р. Українського театру ім. Т. Шевченка. Актриса входила до складу розпорядчої ради театру, пробувала себе в режисурі. Її ім’я зустрічається на афішах українських драматичних театрів в Одесі і Миколаєві, що свідчить про її епізодичні приїзди в цей період в Україну.

У 1924 р. Зарницька повертається в Україну. Разом із братом, актором М. Клодніцьким, вона організовує в с. Катеринці самодіяльний театр. З 1926 р. Зарницька – актриса Харківського державного драматичного театру та Харківського народного театру.

З 1931 р. до самої смерті у 1936 р. жила в м. Первомайську. Відіграла велику роль у становленні Первомайського народного театру.

За період сценічної діяльності актриса об’їздила 122 міста, зігравши 125 ролей українського репертуару і понад 100 російського, кожну з яких називали шедеврами акторської майстерності. Однак ще за життя, як і довго після нього, її спіткала незаслужена неувага.

Лише нещодавно іменем великої актриси названо наш міський будинок культури, де щорічно проходить театральний фестиваль імені Зарницької. На будинку, де проживала актриса, та на будівлі будинку культури встановлено пам’ятні меморіальні дошки.

Повертаючись до презентації матеріалів про Є. Зарницьку, які тепер будуть доступні кожному, хто цікавиться її біографією, хочу акцентувати увагу, що це копії матеріалів із Державного музею театрального, музичного та кіномистецтва України. Виставка багатогранна, в ній і афіші, і листування, фото і повний перелік ролей актриси. Виставка – результат роботи Тетяни Петрівни Кінзерської, яка все життя збирала і систематизувала матеріали, а потім випустила книгу “Єфросинія Зарницька. Життєвий шлях та світоглядно-естетичні погляди”. Книга присвячена пам’яті Є. С. Хлібцевич, що мала особистий архів Зарницької, матеріали якого використані в книзі.

Велика роль у тому, що цінні матеріали потрапили до Пер­вомайська, належить директору бібліотеки А. В. Демідову. Андрій Васильович висловив сподівання, що вони згодяться юним акторам Театру юного глядача – театральному майбутньому держави, і всім первомайцям. В свою чергу, А. Демідов подякував Тетяні Олександрівні Хмарі, яка не лише розповіла гостям заходу про роботу, що ведеться у місті по пошуку та вивченню маловідомих сторінок біографії Зарницької, а й сама є активною учасницею краєзнавчих досліджень.

Історичні джерела повідомляють, що Зарницька похована на старому Голтянському кладовищі (могила не збереглась). Та старожили стверджують, що могилу було перенесено, а від Тетяни Олександрівни Хмари ми дізналися, що вона – у жахливому стані, тож необхідно організувати зацікавлених патріотів-краян та докласти зусиль для того, щоб до 77‑ї річниці смерті (30 червня) достойно увіковічити ім’я славетної актриси.

Т. Олексієва

vsesvit-news.info