В пам’ять мужності і слави

Прикро чути від громадян, які пройшли пекло Афганістану, нарікання, що вони не потрібні державі, “зайві люди”, які незрозуміло за що і чому воювали. Все це – через ставлення до цієї категорії самої української влади, яка вибрала дуже зручну позицію: я – не я, і хата не моя. Мовляв, ми вас туди не посилали. Дійшло до того, що намагалися відібрати пільги у афганців та чорнобильців, більшість яких і так існують лише на папері. На щастя, поки що не вдалося, бо солдати, яким “немає вже чого втрачати”, разом з ображеними чорнобильцями відповіли на закид штурмом Верховної Ради та терапією залякувань. Поки що спрацювало, та чи надовго?…

Але ставлення влади, яка неначе живе на іншій планеті і не знає про гірку трагічну та залиту сльозами історію нашу, – це одне, а пам’ять і вдячність народу, який пройшов всі ці жахіття пліч-о-пліч з воїнами-інтернаціоналістами, – інше. Тому що немає в країні жодного міста чи села, представники якого не воювали б у “гарячій точці” чи не брали участі в ліквідації чорнобильської катастрофи. Тож саме народна вдячність і пошана стали тим благословенним фундаментом, на якому будувався в нашому місті Сквер слави воїнів-афганців та ліквідаторів-чорнобильців. Урочисте відкриття його відбулося минулої суботи в мікрорайоні “Фрегат”. Ця подія стала ключовою подією тижня, тож про неї докладно.

 Не дивлячись на прохолодну дощову погоду, народу зібралося чимало: представники органів місцевої влади, громадських організацій, учнівська та студентська молодь, чисельні гості міста і, звичайно, ветерани афганської війни, чорнобильці.

У своєму виступі міський голова Людмила Дромашко привітала винуватців події та мешканців міста і зазначила, що довгі роки воїни-афганці та ліквідатори-чорнобильці мали бажання мати свій пам’ятний знак на честь героїв і, мабуть, і досі чекали б цієї урочистої миті, якби не з’явився на шляху цих людей наш земляк, почесний громадянин міста Первомайська Василь Миколайович Капацина. “Я хочу подякувати Василю Миколайовичу, бо саме він був основним джерелом енергії та фінансової підтримки цього творчого задуму. І ми на сьогоднішній день маємо таку гарну частинку нашого міста. Я хочу подякувати всім, хто брав безпосередню участь в організації та проведенні робіт”, – закінчила промову Людмила Григорівна, оголосивши Алею слави відкритою.

Почесне право відкрити Алею слави воїнів-інтернаціоналістів та героїв Чорнобиля надали голові Первомайського міського товариства ветеранів Афганістану В. С. Йонзі, активному члену товариства О. М. Савенку, голові Первомайської асоціації інвалідів та постраждалих Чорнобиля В. В. Цихоні та заступнику голови В. І. Сироїду. Освятили Алею слави священнослужителі храмів міста. У молитвах по загиблих і в бажаннях здоров’я живим схилили голови містяни. Зауважу, що на території Скверу крім пам’ятних знаків побудовано капличку Святого Іоанна.

Як сказав Володимир Йонга, цей день для міста і для всіх афганців, які з честю виконали свій обов’язок солдата, став знаменною датою. А сьогодні воїни-інтернаціоналісти з честю виконали свій громадянський обов’язок у мирний час – організували будівництво Скверу на місці, де ще 5 місяців тому був пустир. У своїй промові Володимир Володимирович подякував В. М. Капацині, керівникам первомайських підприємств, приватним підприємцям та мешканцям міста, які взяли участь у будівництві.

Зі сльозами на очах слухали присутні вдову загиблого підполковника-афганця А. А. Суліми Валентину Федорівну, яка розповіла, що її 36‑річний чоловік загинув у безглуздій війні в 1984 році, залишивши сиротами двох дітей – 13 та 2 років, та пісні у виконанні тріо “Мальви”, в яких викривалася вся трагічність війни та лиха ЧАЕС.

“Завдяки подвигу героїв-ліквідаторів Чорнобильської катастрофи ми продовжуємо жити, тому не потрібно забувати про героїзм цих людей, потрібно пишатися їхніми вчинками, на їхньому героїзмі – виховувати нащадків, а щоб пам’ятати, треба знати”, – ці справедливі слова прозвучали з вуст ведучої О. Гроцької.

В. В. Цихоня розповів, що цього дня 25 років чекали і ліквідатори, які гинули від невидимого ворога і досі вмирають від хвороб, викликаних радіацією. Він приєднався до всіх подяк на адресу людей, що взяли участь у благій справі.

Хвилиною мовчання вшанували пам’ять загиблих, а після закінчення мітингу всі присутні поклали квіти до пам’ятних знаків. До речі, пам’ятний знак на честь героїв-чорнобильців розроблявся В. М. Капаниною та В. В. Цихонею, ідея була занотована півроку тому, аналогів він не має.

Урочистості продовжилися у ПКіТ “Фрегат”. Там на винуватців свята чекали нагородження та виступ групи “Контингент”. А ми тим часом поспілкувалися з гостями міста Р. Х. Сімоняном, головою Миколаївського обласного осередку всеукраїнської громадської організації “Союз Чорнобиль України”. Він розповів, що обіймає посаду з 2005 року, саме тоді було розпочато будівництво пам’ятних знаків на честь героїв-чорнобильців. На той час у Миколаєві не було жодного, не було їх і в районах. Сьогодні, згідно з планом, у районі вже є 14 таких знаків (наш – чотирнадцятий), є кілька в обласному центрі, а у 2007‑му відкрито Сквер героїв ліквідаторів-чорнобильців і пам’ятник, що не має аналогів не лише в Україні, а й у Європі.

“Я сьогодні побачив прекрасний пам’ятник, чудові алеї, Сквер, який дасть змогу зібратися двічі на рік – 26 квітня і 14 грудня – людям, щоб пом’янути своїх загиблих товаришів, покласти квіти. І потрібно на таких моментах виховувати молодь, це необхідно як ніколи, тому що ми маємо в Україні ще 5 АЕС, які невідомо чим можуть стати. У світі близько 500 атомних станцій, і на прикладі Японії ми бачимо, що жодна країна не може дати 100 % гарантію безпеки. І помилково вважати, що Україна може обійтися без АЕС і забезпечити себе електроенергією”, – зазначив гість.

Серед гостей міста на урочистостях були присутні також заступник голови обласної спілки воїнів- інтернаціоналістів Ю. Л. Соловей, депутат республіки Молдова, голова республіканської спілки воїнів-афганців М. М. Мокан. Гості у своїх виступах висловлювали надію, що до пам’ятних знаків не заросте народна тропа, а люди не забудуть подвигів героїв.

Орденом Миколаївського Союзу ветеранів Афганістану за мужність та честь було нагороджено голову Первомайського міського товариства ветеранів Афганістану В. С. Йонгу; багато воїнів-інтернаціоналістів були нагороджені за працю у створенні Скверу медалями за звитягу української спілки ветеранів та медалями від друзів із Молдови з нагоди 15‑річчя виведення військ з Афганістану. Матір загиблого воїна Євгенія Яківна Зінов’єва та дружина загиблого підполковника Валентина Федорівна Суліма нагороджені медалями “За вірність та відданість”.

Як розповів М. М. Мокан, через афганську війну пройшли 12,5 тисяч громадян республіки Молдови, 301 не повернувся… 20 травня 2007 року в м. Кишиневі був споруджений величний меморіальний комплекс “Синам Батьківщини – вічна пам’ять”. Михайло Михайлович висловив вдячність всім воїнам-афганцям і тим, хто доклав зусиль до спорудження Скверу. Гість зачитав привітальну адресу, в якій йшлося, що саме воїни-інтернаціоналісти повинні перейняти прапор Перемоги у ветеранів Великої Вітчизняної війни, прийти на зміну поколінню солдат, що йде від нас, та вручив її спілці.

Тут же зустрілися два колишніх солдата, що не бачилися 27 років, а служили в одній роті, в одному батальйоні в Афганістані. Це Михайло Мокан і Валерій Цукорнік, якому свого часу Мокан передав керівництво взводом (Валерій Степанович нагороджений двома медалями “За відвагу”, “За бойові заслуги”).

Від товаришів із м. Вознесенська в подарунок спілка отримала ікону Святого Миколая, також привітання та подарунки від вінничан. Почесному громадянину міста Первомайська В. М. Капацині було вручено посвідчення та значок Почесного члена організації воїнів-афганців, а також пам’ятну медаль, а всім, хто написав заяви до спілки, були вручені членські білети спілки афганців.

Грамотами за посильну моральну та фізичну допомогу у створенні Скверу слави було нагороджено чорнобильців.

У фільмі про історію створення Скверу було продемонстровано, як за 5 місяців силами небайдужих громадян було збудовано ще одне священне для первомайців місце.

Як зауважив Р. Х. Сімонян, саме у хвилини відкриття монументів хмари розступилися, виглянуло сонце, а це значить, Господь прийняв пам’ятники чорнобильцям та афганцям.

Не пошкодували ті, хто залишився на виступі творчого колективу Українського союзу ветеранів Афганістану – групи “Контингент”, у виконанні якого прозвучало більше десятка пісень, що обпалюють серце жорстокою правдою про війну на чужій землі. Якщо коротко, то люди плакали, дарували квіти, наприкінці виконавцям аплодували стоячи.

Т. Лагнер

vsesvit-news.info