Ковальство здавна відоме багатьом народам світу. Виробництво заліза та його обробка методом гарячого кування знані на землях сучасної України ще задовго до н. е., що значною мірою було зумовлене багатими покладами руд. Ковальський реманент складався з кількох ковадл, молотів, рубила, зубила, лещат, ножиць, розточки для копит, різних ножівок, ключів для нарізання ґвинтів тощо.
Нагріті в ковальському горні, в якому палахкотіло деревне вугілля, залізо або сталь розжарювали шляхом роздмухування полум’я за допомогою ковальського міха із соплом. Нерідко коваль мав підручного (або хлопця-учня), що в такому разі правив за молотобійця. Тримаючи кліщами предмет, що лежав на ковадлі, майстер ударами молотка показував йому, куди бити, щоб надати предметові потрібної форми. У кінці предмет опускали в холодну воду для гартування.
Крім власне кування металу, українські ковалі виконували у значному обсязі слюсарні роботи.
В наш час кування здійснюється за допомогою сучасного електроустаткування.
А ось художня ковка металу здавна служила одним із способів створення унікальних виробів, що прикрашають побут людини. І в нашому місті є майстри, які захоплюються художнім куванням. Про одного з них – Володимира Олексійовича Ржепецького – наша сьогоднішня розповідь.
Володимир за спеціальністю слюсар-ремонтник, а мистецтву кування навчався самостійно, розпочав років із чотири тому, сьогодні він уже підприємець. Його прадідусь був сільським ковалем, тож це цілком можливий, за словами Володимира, поклик крові.
“Мене завжди цікавило кування, але остаточно вирішив ним займатися після того, як потрапив працювати до кузні. Там став навчатися. Мистецтво кування було втрачене ще в радянські часи, зараз важко відродити його сповна. Потрібні десятки років, щоб можна було передати знання наступним поколінням. Підручники, які є сьогодні, не дають необхідних знань, в інтернеті знайти щось цікаве складно. Тож ми шляхом дослідів відновлюємо те, що колись відкрили наші предки”, – розмірковує майстер.
У Володимира Олексійовича власна майстерня. Матеріалом слугує спеціальний метал або й брухт. На моє запитання, які необхідні інструменти для цього мистецтва сьогодні, відповідає, що потрібне те ж устаткування, що й колись, але працює воно на електриці. Деякі ковалі, за словами майстра, й зараз працюють, як у старі часи, зі шкіряними міхами. Їх можна побачити нині на заходах з популяризації ковальства, наприклад на міжнародному “Святі ковалів” у Івано-Франківську, на фестивалі “Залізний лев” у Львові або на фестивалях з реконструкції витворів доби Середньовіччя. “У нас, у Первомайську, минулого року організувалася така група під назвою “Ранкова зірка”, якій я допомагаю створювати металеві макети зброї, – продовжує Володимир. – Група займається здоровим спортивним відпочинком, люди з’їжджаються з усієї України, Росії, “вдягаються” в залізо та відтворюють у Криму чи в Західній Україні епоху Середньовіччя”.
Першою роботою майстра була віконна решітка. Потім пішли більш складні – вази, підсвічники, зроблені за старовинною методикою, без електрозварювання, троянди тощо. Мені в подарунок дісталася кована виделка. За словами Володимира Олексійовича, навчатися ремеслу кування необхідно все життя, він у постійному пошуку.
Що цікаво, син Володимира Олексій Ржепецький, учень 5 класу ЗОШ № 12, займається пластиліновими мініатюрами, він був гостем нашої дитячої сторінки. Хлопчик творчий і вже допомагає батьку, знає, який інструмент для чого потрібен. Я поцікавилася, чи необхідно мати навички малювання, щоб створювати ковані моделі. “Бажано, – відповідає майстер, – тоді легше втілювати задумане, але не обов’язково”.
Поки майстер втілює в життя плани, ми з нетерпінням чекаємо на знайомство з його роботами під час літної виставки.
Телефон Володимира: 0 (99) 525‑18‑65.
Т. Олексієва
Нагріті в ковальському горні, в якому палахкотіло деревне вугілля, залізо або сталь розжарювали шляхом роздмухування полум’я за допомогою ковальського міха із соплом. Нерідко коваль мав підручного (або хлопця-учня), що в такому разі правив за молотобійця. Тримаючи кліщами предмет, що лежав на ковадлі, майстер ударами молотка показував йому, куди бити, щоб надати предметові потрібної форми. У кінці предмет опускали в холодну воду для гартування.
Крім власне кування металу, українські ковалі виконували у значному обсязі слюсарні роботи.
В наш час кування здійснюється за допомогою сучасного електроустаткування.
А ось художня ковка металу здавна служила одним із способів створення унікальних виробів, що прикрашають побут людини. І в нашому місті є майстри, які захоплюються художнім куванням. Про одного з них – Володимира Олексійовича Ржепецького – наша сьогоднішня розповідь.
Володимир за спеціальністю слюсар-ремонтник, а мистецтву кування навчався самостійно, розпочав років із чотири тому, сьогодні він уже підприємець. Його прадідусь був сільським ковалем, тож це цілком можливий, за словами Володимира, поклик крові.
“Мене завжди цікавило кування, але остаточно вирішив ним займатися після того, як потрапив працювати до кузні. Там став навчатися. Мистецтво кування було втрачене ще в радянські часи, зараз важко відродити його сповна. Потрібні десятки років, щоб можна було передати знання наступним поколінням. Підручники, які є сьогодні, не дають необхідних знань, в інтернеті знайти щось цікаве складно. Тож ми шляхом дослідів відновлюємо те, що колись відкрили наші предки”, – розмірковує майстер.
У Володимира Олексійовича власна майстерня. Матеріалом слугує спеціальний метал або й брухт. На моє запитання, які необхідні інструменти для цього мистецтва сьогодні, відповідає, що потрібне те ж устаткування, що й колись, але працює воно на електриці. Деякі ковалі, за словами майстра, й зараз працюють, як у старі часи, зі шкіряними міхами. Їх можна побачити нині на заходах з популяризації ковальства, наприклад на міжнародному “Святі ковалів” у Івано-Франківську, на фестивалі “Залізний лев” у Львові або на фестивалях з реконструкції витворів доби Середньовіччя. “У нас, у Первомайську, минулого року організувалася така група під назвою “Ранкова зірка”, якій я допомагаю створювати металеві макети зброї, – продовжує Володимир. – Група займається здоровим спортивним відпочинком, люди з’їжджаються з усієї України, Росії, “вдягаються” в залізо та відтворюють у Криму чи в Західній Україні епоху Середньовіччя”.
Першою роботою майстра була віконна решітка. Потім пішли більш складні – вази, підсвічники, зроблені за старовинною методикою, без електрозварювання, троянди тощо. Мені в подарунок дісталася кована виделка. За словами Володимира Олексійовича, навчатися ремеслу кування необхідно все життя, він у постійному пошуку.
Що цікаво, син Володимира Олексій Ржепецький, учень 5 класу ЗОШ № 12, займається пластиліновими мініатюрами, він був гостем нашої дитячої сторінки. Хлопчик творчий і вже допомагає батьку, знає, який інструмент для чого потрібен. Я поцікавилася, чи необхідно мати навички малювання, щоб створювати ковані моделі. “Бажано, – відповідає майстер, – тоді легше втілювати задумане, але не обов’язково”.
Поки майстер втілює в життя плани, ми з нетерпінням чекаємо на знайомство з його роботами під час літної виставки.
Сегодня глава правительства Н.Я.Азаров посетил с рабочим визитом г.Николаев. Во время посещения краеведческого музея "Старофлотские казармы" Николаю Яновичу пришлось встретиться с работниками Судостроительного завода им.61 коммунара, которые вышли на митинг.
Один из крупнейших агрохолдингов и зернотрейдеров Украины — компания "Нибулон" — займется судостроительным бизнесом. "Нибулон" заключил предварительное соглашение о покупке судостроительного завода "Лиман" в Николаеве. Задуматься о развитии собственного судостроения в "Нибулоне" решили после того, как завод "Океан" сорвал график выполнения работ по строительству буксиров для компании, отмечают эксперты.
"В этом году мы ставим на ремонт 15 кораблей. Будет меньше выходов в море, чем необходимо, но уже в начале следующего года государство получит полноценный, боеспособный корабельный состав" - заявил находясь в Севастополе министр обороны Украины Дмитрий Саламатин.
Представителями ПАО «Черноморский судостроительный завод» и НАК «Нафтогаз Украины» проведены переговоры о возможности сотрудничества, и совместной работы. 16 буровых установок, заявленных ранее губернатором Николаевской области Н.Кругловым, оказались 16ю блоками-кондукторами.
11 июля 2012 года ФГИУ объявил конкурс по продаже 25% акций компании «Николаевгаз» (Николаев, Украина). Начальная стоимость пакета акций составляет 18,4 млн. грн. Заявки на участие в конкурсе принимаются до 24 июля 2012 года.
Мульти-фестиваль включал в себя разнообразные конкурсы и отборочные этапы: «Квест-фестиваль», «Студенческая мафия», фото-кросс, видео-конкурс «Кино за 48 часов», конкурс красоты «Перша Леді», студреспубликанская Pecha Kucha и, конечно же, самый веселый фан-отбор для команд и участников.
Со вчерашнего дня организаторы вызывают шок у активных участников мульти фестиваля «Студреспублика». А все вызвано их некомпетентности в вопросах по Фотоконкурсу.
Лето в самом разгаре - кто на работу, кто на отдых, а самые активные студенты города Николаева на Студенческую Республику 2012, финал которой пройдёт 23-24 июня в Парке Победы, где они отдохнут, получат заряд адреналина, море позитивных эмоций и возможность проявить себя!
Об этом говорится в письме Укрдержреестру в адрес партии.
В частности, в письме отмечается, что государственная служба готовит документы для суда о ликвидации Демократического Альянса в связи с нарушением процедур регистрации.
