Всім людям середнього й старшого віку знайоме ім’я талановитого співака Ярослава Євдокимова – заслуженого артиста Росії, народного артиста Білорусії, відомого своїми піснями: “Фантазер”, “Колодец”, “Роза красная”, “За Дунаем” та іншими. Та навряд чи хтось знає, що народився Ярослав… у тюрмі. Чому в місцевій газеті ми вирішили розповісти цю історію? Читайте далі.
Всім людям середнього й старшого віку знайоме ім’я талановитого співака Ярослава Євдокимова – заслуженого артиста Росії, народного артиста Білорусії, відомого своїми піснями: “Фантазер”, “Колодец”, “Роза красная”, “За Дунаем” та іншими. Та навряд чи хтось знає, що народився Ярослав… у тюрмі. Чому в місцевій газеті ми вирішили розповісти цю історію? Читайте далі.
І все‑таки я не зломилась, Надію в серці зберегла. У Бога вірила, молилась І з пекла вийшла я жива… Зінаїда Шульжук
Мешканка міста Первомайська Олександра Миронівна Опруненко, ветеран Великої Вітчизняної війни, інвалід II групи, що вижила в трагічні роки голодоморів 1932‑1933‑го, 1947‑го, пережила сталінські репресії, шукала друзів – колишніх репресованих, з якими відбувала покарання в Сибіру…
Взагалі доля цієї жінки складалася нелегко з самого дитинства. Під час Фінської батька забрали на війну, коли повернувся, відразу почалася Велика Вітчизняна, батько знову пішов на фронт, там і загинув у 1944 році. У 1932‑1933 роках багатодітна сім’я (п’ятеро дітей) разом з усім українським народом страшно голодувала, двоє дітей померло, троє, в тому числі Олександра, залишилося в живих.
У 1942 році сестру погнали до Німеччини, повернулася тільки 1944‑го, і відразу ж важко захворіла, брат пішов у партизани до загону Сидора Артемійовича Ковпака. Олександра під час війни, будучи ще підлітком, доглядала за хворою матір’ю, працювала в полі, на городі.
Після війни з братом, як і всі радянські громадяни, відновлювали зруйновану країну. Брата поставили бригадиром рільничої бригади, працювала за ківшик баланди в полі й сестра.
У 1946‑1947 роках – знову страшний голод. Вдома – хвора мати, опухла від голоду і хвора сестра. А Олександру разом із братом Іваном, заслуженим партизаном… арештовують і садять у в’язницю за жменю зелених колосків, які вона взяла на рідній українській землі, на тому полі, де й працювала, щоб принести матері. Брата посадили за те, що він не доніс владі на сестру. 7 червня 1947 року – показовий суд: братові дали 8 років, Олександрі – 6 років загального режиму. А потім – північ, лісоповал. Пила і сокира в руках. Роки мук і поневірянь. Після смерті Сталіна – помилування, через рік відпустили і брата… Доля страшна, та на той час – звичайна. Бо ж скільки наших земляків пройшло той мученицький шлях!
Зараз Олександрі Миронівні 83 роки, в живих з рідних немає нікого, а вона все чекає, поки її реабілітують, хоча всі підтверджуючі документи є.
Дещо схожа доля спіткала й Анастасію Харитонівну Очеретович, матір Ярослава Євдокимова. Їй було двадцять, коли зустріла у своєму селі статного гарного парубка на прізвище Євдокимов. На дворі 1945‑й, начебто кінець війні та всім людським бідам. Аж ні. Не судилося жити в щасті. Одного разу знайома дівчина попросила її купити в Рівному хімічні олівці та кальку для вишивки. Аж тут і чекісти в хаті. Анастасію звинуватили у зв’язку з націоналістами. Так, в липні 1946-го опинилася в Рівненській в’язниці. І хоча всі добре знали, що вона не мала жодного зв’язку з бандерівцями, все ж слухати не стали. Як говорить нині Анастасія Харитонівна, “просто Сталіну потрібні були дармові руки. От і з’являлися справи на нас, молодих, як гриби після дощу”. Жінка згадує, скільки народжувалося і помирало в тюрмі – одному Богові відомо. Прийшов і її час народжувати. А наглядачі вигукують: “Як головою вниз – буде комуніст” …
Взяла жінка сина на руки, а молока немає. Кричить бідне дитя, звивається. Врятувала співкамерниця Зіна – росіянка, дружина льотчика, якій дали 15 років. Годувала свою дитину, тож і Ярослава підгодовувала. П’ять місяців Ярослав перебував з матір’ю у в’язниці. А перед тим, як жінку погнали етапом, віддала сина батькам, які його і ростили. Дитинство Ярослава пройшло в селі на Західній Україні. Там, у Рівненській області, його виростили дід з бабусею і тітка, сестра матері. Дід Євдокимова був висококласним ковалем. Ярослав, допомагаючи старшим, пас колгоспну худобу, привчався до ковальської справи. Дід правильно розсудив – онук із дитинства має знати ціну шматка хліба. Так і ріс Ярослав, вбираючи в себе красу української природи і захоплюючись багатющою пісенною культурою рідного народу.
Термін жінці у зв’язку з народженням дитини зменшили. У 1951 році її звільнили. Від того страшного періоду залишилося безліч болячок. Але вона тримається, її квартира у Москві нагадує українську хату – вся в рушниках…
Дві жінки нині листуються, називають одна одну сестрами, спілкуються, запрошують одна одну в гості, та вік вже не той, щоб подорожувати, скільки пережито, скільки виплакано, скільки переболено за ці роки. Та все ж не зламалися, надію в серці зберегли. Олександра Миронівна згадує, скільки радості було у в’язнів, коли до Сибіру комусь прислали квітучу вишневу гілочку. Всі зі сльозами на очах збіглися її роздивлятися.
Вже весна, дуже скоро зацвітуть сади, в серцях оживе надія на краще, бо ж де є життя, там завжди є надія… Здоров’я вам, наші любі українки!
Сегодня глава правительства Н.Я.Азаров посетил с рабочим визитом г.Николаев. Во время посещения краеведческого музея "Старофлотские казармы" Николаю Яновичу пришлось встретиться с работниками Судостроительного завода им.61 коммунара, которые вышли на митинг.
Один из крупнейших агрохолдингов и зернотрейдеров Украины — компания "Нибулон" — займется судостроительным бизнесом. "Нибулон" заключил предварительное соглашение о покупке судостроительного завода "Лиман" в Николаеве. Задуматься о развитии собственного судостроения в "Нибулоне" решили после того, как завод "Океан" сорвал график выполнения работ по строительству буксиров для компании, отмечают эксперты.
"В этом году мы ставим на ремонт 15 кораблей. Будет меньше выходов в море, чем необходимо, но уже в начале следующего года государство получит полноценный, боеспособный корабельный состав" - заявил находясь в Севастополе министр обороны Украины Дмитрий Саламатин.
Представителями ПАО «Черноморский судостроительный завод» и НАК «Нафтогаз Украины» проведены переговоры о возможности сотрудничества, и совместной работы. 16 буровых установок, заявленных ранее губернатором Николаевской области Н.Кругловым, оказались 16ю блоками-кондукторами.
11 июля 2012 года ФГИУ объявил конкурс по продаже 25% акций компании «Николаевгаз» (Николаев, Украина). Начальная стоимость пакета акций составляет 18,4 млн. грн. Заявки на участие в конкурсе принимаются до 24 июля 2012 года.
Мульти-фестиваль включал в себя разнообразные конкурсы и отборочные этапы: «Квест-фестиваль», «Студенческая мафия», фото-кросс, видео-конкурс «Кино за 48 часов», конкурс красоты «Перша Леді», студреспубликанская Pecha Kucha и, конечно же, самый веселый фан-отбор для команд и участников.
Со вчерашнего дня организаторы вызывают шок у активных участников мульти фестиваля «Студреспублика». А все вызвано их некомпетентности в вопросах по Фотоконкурсу.
Лето в самом разгаре - кто на работу, кто на отдых, а самые активные студенты города Николаева на Студенческую Республику 2012, финал которой пройдёт 23-24 июня в Парке Победы, где они отдохнут, получат заряд адреналина, море позитивных эмоций и возможность проявить себя!
Об этом говорится в письме Укрдержреестру в адрес партии.
В частности, в письме отмечается, что государственная служба готовит документы для суда о ликвидации Демократического Альянса в связи с нарушением процедур регистрации.
