Для дітей, для громади, для міста

На адресу цієї людини через ЗМІ надходить чи не найбільша кількість подяк від пенсіонерів, ветеранів, інвалідів, учасників війни. Мешканці мікрорайону “Скала” відзначають, що він – добра, чуйна, інтелігентна людина. Це – Василь Олександрович Мосякін, депутат міської ради третього скликання (фракція Партія регіонів), начальник КП “Флора”.

Після виборів за партійними списками, у 2004 році, у депутатів з’явилася реальна можливість впливати на ті процеси, які проходять в місті й зокрема по округах, тому що в складі партійної групи завжди легше вирішувати будь-які проблеми. А їх у депутата округу завжди вистачає.

“Коли мене було обрано депутатом міської ради, я залишився на своєму окрузі мікрорайону “Скала”, де балотувався минулого разу і переміг із великим відривом. Цей мікрорайон і його проблеми мені добре знайомі”.

За цей час депутату Василю Олександровичу Мосякіну вдалося дуже багато зробити для територіальної громади мікрорайону “Скала”. Василь Олександрович надає постійну фінансову допомогу ЗОШ № 7, це і покупка телевізора, і щорічна підписка на періодичні видання, і допомога в ремонті класів, спортзалу, навісу й багато інших справ.

Не обходить увагою він і людей похилого віку, щороку до Дня Перемоги особисто відвідує кожного учасника бойових дій мікрорайону і вітає подарунками та квітами, всі вони з нетерпінням чекають на нього в святкові дні. Відвідуючи ветеранів, депутат знайомиться з умовами проживання та вирішує, яку допомогу необхідно надати людині. На жаль, сьогодні на ввіреній ділянці залишився лише 1 учасник бойових дій.

“Одним із наболілих питань мікрорайону була вулиця Урицького, яка постраждала внаслідок негоди. Хоча вона залишається проблемною, але в її ремонт вкладено великі кошти, і сьогодні спуск зроблений, далі будемо підіймати місток, робити водовідводи, проводити подальший ремонт відповідно до виділених коштів”.

Постійна турбота про пересічного первомайчанина, турбота про дітей, про інвалідів та пенсіонерів, піклування про імідж мікрорайону – все це входить в щоденний розпорядок дня цієї скромної і багатої душевним добром людини. Бо одне діло говорити порожні слова, а зовсім інше – організувати сімейну амбулаторію, яка сьогодні працює в мікрорайоні, вирішити питання з виділенням ділянок під будівництво мережі магазинчиків, які стали помічниками, особливо для людей похилого віку, поліпшити транспортний зв’язок, водопостачання, вивіз сміття, освітлення вулиць, облаштувати перехідний місточок на “Котеджі”, допомогти фінансово чи якимось іншим чином потребуючим, хворим, немічним. Вже вирішено питання про виділення ділянки під католичну церкву, це дуже гарне живописне місце. Сьогодні мікрорайон “Скала” на досить непоганому рівні. Здається, для тих, хто живе тут постійно, це не так і помітно, але хто приїжджає раз на два-три-п’ять років, той бачить позитивні зміни за останні роки. І це враховуючи, що на дворі, як кажуть, найгірші кризові роки.

Серед невирішених питань Василь Олександрович називає відсутність аптеки, яка то працює, то ні, а на такій великій території, де проживає багато людей похилого віку, просто необхідно мати свою цілодобову аптеку. Планується побудова двох автобусних зупинок (в р-ні ЗОШ № 3 та на виїзді з вул. Урицького), реконструкція містка на котеджі. Є звернення людей щодо побудови кладовища у мікрорайоні, його теж необхідно вирішувати. Так, питання є, але з таким депутатом все буде вирішено.

“Все це завдяки не лише мені, а депутатському корпусу,” – каже скромний Василь Олександрович, але всі знають: Мосякін – людина слова, він пообіцяв – значить, зробить.

Що стосується його роботи як депутата міської ради фракції Партії регіонів, голови земельної комісії, то він не може зациклюватися на одному мікрорайоні, а повинен думати глобально про інтереси громади міста Первомайська. А проблем у місті вистачає. “Ми разом з іншими депутатами і мером міста виважено і розумно підходимо до вирішення проблем міста. У нас дуже гостро стояло питання по землі, яка роздавалася безкоштовно по заявах або тим, хто ближче був до влади. Коли я став головою земельної комісії, став думати, як ефективно роздавати землю з користю не лише для підприємця, але й для всієї громади. Ми підготовили положення, прийняли на сесії і стали проводити виділення земельних ділянок на конкурсній основі. Велику роботу провів у цьому питанні держкомзем на чолі з І. Г. Люткевичем. Все було прозоро, будь-який підприємець міг подати заяву, вона розглядалася на конкурсній комісії, вносилася певна сума і до міського бюджету вливалися пристойні суми. На жаль, у 2008 році була припинена процедура конкурсу, нові підходи ще не представлені та не відпрацьовані, це плачевно, тому що одне з джерел наповнення бюджету – земля. Я думаю, уряд ближчим часом розблокує це питання. В своїй діяльності як депутата міської ради я намагався виважено підходити до кожної заяви чи звернення людини. Можливо, деякі підприємці ображаються, але я завжди ставив інтереси 60-тисячної громади вище інтересів двох сотень підприємців. А як сьогодні, в період кризи, вирішувати питання міста? Люди хочуть жити краще, мати гарні дороги, освітлення, безперебійне водопостачання. Мені не соромно сьогодні дивитися у вічі підприємців, ми не роздали нікому просто так ні метра землі чи комунальної власності. При розподілі бюджетних коштів ми намагалися нікого не обділити, задовольнити потреби і освіти, і медицини, ЖКГ тощо.

Мені приємно, що ця депутатська каденція пройшла з великою користю. Було зроблено дуже багато, і це заслуга всього депутатського корпусу. Згадайте, 20 років ніхто до стадіону руки не приклав. Людмила Григорівна зібрала нас і сказала: “Так, немає з чого, але потрібно починати, методом народного будівництва піднімати стадіон”. Сьогодні стадіон – гордість міста, до нас звертаються, щоб там провести турніри, змагання. Сьогодні місто має освітлення, повернуто в комунальну власність об’єкти, наведений порядок у питанні оплати орендних відносин, розпочинається реконструкція пляжів, до яких теж ніколи не доходили руки. Планується розпочати реконструкцію парку, який теж ніколи не реконструювався, це мрія мера, щоб зробити парк окрасою міста, місцем відпочинку дітей, сімей. Погодьтеся, що куди не поглянеш – все десятиліттями занедбано. Знаєте, таке враження як депутата, що попередні мери просто відсиджувалися, не переживали душею за місто так, як переживає Людмила Григорівна, вона все пропускає через себе, не шкодуючи часу й здоров’я. Якби ще й час був сприятливий, місто вже б давно процвітало. Сьогодні є негатив на адресу депутатського корпусу, але якщо розібратися, що ми зробили неправильно? Направили фінанси не туди, куди треба? Нехай назвуть конкретні факти і скажуть, коли було зроблено більше, ніж зараз?

Так, залишилися проблеми з дорогами, але що таке 1 млн. 100 тис. на рік на повністю зруйновані після зими дороги? І цього мільйона сьогодні немає, він надійде в кінці року, коли вже дороги ремонтувати не можна. Тож виходимо з положення, думаємо, вирішуємо, працюємо і живемо на перспективу. І все це, повторюся, в період кризи, в період, коли немає субвенції з державного бюджету, місто живе за власні надходження від землі, податків. Сьогодні у нас є певні напрацювання, тож я думаю, справи підуть ще краще”.

Так, багато зроблено Василем Олександровичем за цей час, тепер із чистою совістю та почуттям виконаного обов’язку можна готуватися до наступних виборів.

vsesvit-news.info