Відкритий лист

До редакції газети звернулася мешканка Первомайська з проханням опублікувати її відкритого листа до начальника управління освіти та звернення до співгромадян. Наша дописувачка має особливу думку про державну політику загальних щеплень. Зважаючи на те, що кожен громадянин має право на вільне висловлення своїх міркувань, а кожен наш читач – право прислухатися до цієї точки зору чи відмовитися від неї, ми сподіваємося на те, що посадовці від освіти та медицини нададуть ґрунтовні відповіді на закинуті їм докори, і у редакції буде можливість надрукувати їх у повному обсязі. А значить, первомайці отримають необхідну інформацію і зможуть розглянути позиції і захисників політики щеплень, і її противників.

Мій син, Намесник Олег Сергійович, 1999 року народження, має захворювання на функціональні розлади шлунку, панкреатопатію, алергічний дерматит, алергічний риніт, кардіопатію токсико-інфекційного ґенезу. За станом здоров’я не може відвідувати навчальний заклад і знаходиться на індивідуальній формі навчання (3 клас, школа № 15).
У минулому році на навчання нам відводилося 10 годин на тиждень. З цього навчального року за Наказом Кабінету Міністрів України від 19.05.2008 р. для учнів 1‑4 класів затверджено усього 5 годин на тиждень.

Зрозуміло, що для дитини розумово абсолютно здорової цього дуже замало. Вчителі не встигають за 17 хвилин, відведених на кожний предмет, викласти і закріпити весь матеріал, тому мені доводиться від 2 до 5 годин допрацьовувати з дитиною самостійно. Я не маю змоги заробляти гроші на життя.

У вашій відповіді на мій попередній лист у пункті 4.3 написано: “Положення про індивідуальну форму навчання в загальноосвітніх навчальних закладах, затверджене Наказом Міністерства освіти і науки України від 20.12.2002 р. № 732, передбачає збільшення кількості годин на індивідуальне навчання понад установлену норму шляхом надання платних послуг”.

Перелік платних послуг ви мені надали. А як я можу ним скористатися, якщо в ньому немає тарифів?

Тому я прошу вас надати мені “Перелік платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами (Розділ 1. У сфері освітньої діяльності)” – з тарифами. Причому весь, з пункту 1 по 20 включно. Прошу тарифи оприлюднити через газету, бо вважаю, що такі послуги стануть у пригоді дуже багатьом громадянам.

А ще я хочу підняти таке питання. 30 червня 2005 року до управління освіти мною була подана скарга з приводу халатності робітників дитячого закладу № 21 по вул. Коротченка, що привела до загострення захворювання мого сина. На той момент Олегу було 5 років. Після моєї скарги від вас надійшло запрошення на зустріч у дитсадку, на якій була присутня представник управління освіти. Я сподівалася, що медсестра дитячого закладу хоча б вибачиться за те, що мій син з вини того ж самого дитячого закладу вже не в перший раз переніс лікування – важкі крапельниці, але марно. Мене у присутності представника управління освіти медсестра просто розчавила. Цитую її слова: “У вас не детсадовский ребенок. Мы не можем приставить к вашему ребенку няню и не собираемся под вас подстраиваться. Мы не гарантируем, что у Олега не будет опять обострения. Поэтому в сад ребенка не водите”. А ми ще рік планували відвідувати дитсадок. Ось так перед нами “зачинили двері”.

Коли я спитала, що мені робити далі, представник управління освіти мені порадила через рік добиватися індивідуального навчання у навчальному закладі для моєї дитини. Коли я спитала, як мені бути з дитиною цілий рік, куди Олега влаштувати, адже я тільки-но почала працювати, представник управління освіти мені відповіла, що це її аж ніяк не стосується.

І ось, тільки через 3 з половиною роки, 30.10.2008 року, коли по проханню активу небайдужих батьків приїхала знімальна група НТН, під час зйомок від працівників освіти я дізналася, що всі навчальні роки з 2000 по 2006 від вашого управління освіти нам повинні були виділити патронат, тобто надати вихователя, який би приходив кілька разів на тиждень для допомоги і підготовки дитини до школи.

Після спілкування з батьками, діти яких потрапили у таке ж становище через стан здоров’я, або через те, що батьки офіційно відмовилися від щеплень і ваше управління не дає можливості відвідувати таким дітям дитсадок, з’ясувалося, що ніхто з них і гадки не мав про існування патронату.

Так у чому ж справа? Чому від громадян приховується правдива інформація? Можливо тому, що деякі посадовці забувають про існування статті у Кодексі України про адміністративні правопорушення? Звучить вона так:

Ст. 212‑3. Порушення права на інформацію. Неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у випадках, коли така інформація підлягає наданню на запит громадянина чи юридичної особи відповідно до законів України “Про інформацію”, “Про звернення громадян” та “Про доступ до судових рішень”, – тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від п'ятнадцяти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Повторне протягом року вчинення порушення з числа передбачених частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, – тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п’яти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Сподіваюся, що ви надасте мені повну інформацію про патронат і про те, хто ж з дітей може на нього розраховувати, коли і що для цього потрібно?

А ще я сподіваюся, що після мого листа керівники всіх дошкільних закладів не будуть забувати надавати батькам інформацію про патронат і не тільки, якщо вони опиняться у такому ж становищі, як і ми, адже ви – освітяни, тож не забувайте про свою основну місію – виховувати і навчати дітей!

А. Сальнікова

Звернення до громадян

А ще я хочу звернутися до громадян.

Коли я потрапила до пологового будинку, одразу ж попередила медиків про те, що я відмовляюся від щеплень (усно). Не дивлячись на це, моїй дитині зробили щеплення від гепатиту В у перші години життя, після чого він кричав декілька годин. А це вже є ускладненням і воно повинно фіксуватися у медичних документах. Окрім цього, за станом здоров’я дитини повинен бути особливий догляд і тривалий час не можна проводити ніяких маніпулювань зі щеплень.

Нічого цього я тоді не знала. Панікувати я почала на третю добу, коли у дитини все тіло почало жовтіти.

Під час обходу дитячому лікарю довелося зізнатися в тому, що щеплення моїй дитині все ж таки зробили (не попередивши мене), лікар продовжував пояснювати, що пожовтіння тіла із щепленням ніяк не пов’язане і то є “фізіологічна жовтушка”, яка невідомо звідки береться, а потім сама зникає. Цим словам я не вірила, бо протягом останніх років перед моїми пологами декілька моїх знайомих після такого щеплення, яке теж проявлялося спочатку пожовтінням шкіри, потрапили з дітьми з пологового будинку одразу до дитячої лікарні з діагнозом: захворювання на гепатит В. Пройшли через страшні випробування і виписалися звідти хто через 4, а хто і через 5 тижнів.

Я не хотіла такої долі для своєї дитини і пригрозила судом медпрацівникам, якщо вони не приведуть стан здоров’я мого малюка у норму. Що вони тоді робили, не знаю, але дитину від мене забрали в іншу палату, він знов кричав, а мене до нього не пускали. А вже через кілька діб пожовтіння почало сходити. Коли мене з дитиною виписували із пологового будинку, я побачила у довідці помітку про щеплення БЦЖ (туберкульоз). Але тоді не надала тому значення.

Наслідки медичних втручань в імунітет моєї дитини я помітила дуже скоро. На щоках та за вушками з’явився діатез, а у 3 місяці я у повному обсязі побачила, якою може бути алергія. Але тоді я ще не знала про те, що наслідки щеплень можуть бути значно страшнішими.

До 1,5 року моїй дитині було зроблено всі щеплення за віком, чого я собі ніколи не зможу пробачити. Медики за допомогою ліків та щеплень зруйнували імунну систему мого сина. У 3 роки йому вже ставили такі діагнози: хронічний панкреатит (раніше таку хворобу мали літні люди або алкоголіки), декілька різновидів алергії, ацетономічний синдром, пролапс мітрального клапану серця.

Держава спочатку мою дитину зробила хворою завдяки медикам, а потім викинула нас за двері дитсадка завдяки освітянам. Зараз моєму синові 9 років. Він навчається у 3 класі вдома за індивідуальною програмою. Скількох нервів і сил це коштувало, скільки листів було написано у міністерства, юристам, депутатам!

Через хвороби дитини я довго не могла працювати. Інвалідності сину так і не дали. Медики до дитини прикріпили ярлик “особенный ребенок”. Але допомоги від цього ніякої. Як хочете, так і виживайте.

Отже, я роблю висновок: ми потрібні медицині для того, щоб нас спочатку робити хворими, а потім із нас же викачувати гроші на лікування.

Наші хвороби медикам вигідні. Головне – не псувати їм статистику. Саме через це в жодному медичному документі немає відмітки про те, що моєму сину було зроблено щеплення від гепатиту В у пологовому будинку. До того ж щеплення від гепатиту В не є обов’язковим.

Коли моєму сину виповнилося 5 років, я офіційно відмовилася від щеплень і проб Манту. Зараз я жалкую тільки про те, що не зробила цього перед пологами.

Втішає те, що вже дуже багато людей на особистому досвіді переконалися у небезпечності щеплень і вже відмовилися від них. Ми разом створили групу батьків, які виступають проти масової вакцинації, бо вважаємо її небезпечною для здоров’я нації.

Анжела Валеріївна Сальнікова,
мати хворої
від щеплень дитини

vsesvit-news.info