На роток не накинеш платок…

Літо – чудова пора: весела, яскрава, сонячна. Дітлахи, звільнившись від тягаря ранців та підручників, зграйками бігають вулицями міста, граються, розважаються. Та й про який такий обід тут може йти мова, коли поруч – стільки крамниць, а там – яких тільки ласощів немає: й морозимо, й випічка, й щось взагалі незрозуміле у яскравих пакетиках. І про що йде мова, коли з блакитних екранів на нас дивляться веселі, здорові діти, яким усміхнена матуся простягає “молочний батончик” чи чарівне тістечко із шоколадом та злаками. Ну, як тут встояти? І малеча, отримавши “кишенькові кошти”, прямує до магазину, аби придбати собі на обід щось надзвичайно смачне та привабливе.

Тетяна, мати 11‑річного хлопця, розповідає: На вихідних ходили всією родиною гуляти. Чоловік та син вже за якусь годину почали вимагати їсти. Купили їм булки та пиріжки із м’ясом. На щастя, першими з’їли булки, й лише потім взялися до пиріжків. Чоловік розломив цю “смакоту” – всередині була якась смердюча сіро-коричнева рідина, яка взагалі не мала нічого спільного з м’ясом, а зсередини стирчала довга сива волосина. Чоловік у мене взагалі дуже акуратний і від мене вимагає того ж самого. Його почало нудити. Син, в свою чергу, “відкрив” свій пиріжок – з нього так само тхнуло. Він одразу кинув його собаці, що бігла за нами. Пес не став його їсти! То й думай, що ж я, як мама, хотіла запропонувати з’їсти дитині?

Якість страв “нашвидкуруч”, що продаються всюди, – це взагалі окрема тема, якої ми сьогодні ледь торкнулися, аби нагадати про елементарні перестороги. А що робити з їжею, яка, здавалося б, куплена в крамниці й нічим не може загрожувати? Й власне, що саме криється за кольоровою обгорткою?

Олена, мати 7‑річної доньки: Ми поверталися від знайомих. Був вихідний день, йшли, не поспішаючи, я зі своєю та подруга з 4‑річною донькою. Дівчата попросили морозива. Ми купили їм два фруктових пломбіри. Моя донька почала їсти, а маленька, мабуть, граючись, поклала морозиво до свого рюкзака – ведмедика. Вдома ми помітили дивну рожеву пляму. Зрозуміли, що до чого, поклали рюкзачок до миски з відбілювачем і пішли дивитися телевізор. Повернулися через годину… Колір плями трохи посвітлішав, проте залишився! Я пішла на кухню – залишки морозива вкинула в чашку, це була рожева речовина. Потім вилила її у раковину, але з першого разу відмити чашку не змогла! Вона так і залишилась рожевою! Повернути їй первинний стан я змогла лише за допомогою засобу із хлором. Але як же я злякалась: що ж саме ми даємо їсти своїм дітям!

Давайте поглянемо на етикетку… Навряд чи ви десь зможете прочитати: “Не містить штучних компонентів та барвників”. Не варто й сподіватися на те, що пломбір дійсно є саме пломбіром. Адже існує жорстке визначення. “Молочне” – це морозиво з масовою часткою жиру від 0,5 % до 7,5 %; вершкове – з вмістом жиру 8,0 % – 11,5 %; пломбір – жирність 12,0 % – 20,0 %. Мабуть, тому ми із сумом згадуємо “морозиво дитинства” – не запаковане у яскраву етикетку, без численних позначок про нагороди та призи, без лотерей – але найсмачніше у світі!

Нині в Україні понад 90 % представленого на ринку морозива виготовляється з додаванням рослинних жирів. На більшості продукції стоять знайомі та привабливі написи, наприклад, “Пломбір”, “Вершкове” та т. ін, що є абсолютно недоречним, адже зважаючи на масову частку рослинних жирів у морозиві, його можна назвати молочно-рослинним, вершково-рослинним. Тим більш, що стандарт для морозива існує.

ДСТУ 4733:2007 “Морозиво молочне, вершкове, пломбір. Загальні умови”. Стандарт поширюється на морозиво загартоване (молочне, вершкове, пломбір), яке виробляють із молока та продуктів його перероблення з (без) додаванням свіжих або сушених плодів та ягід, соків, сиропів, варення, джемів, повидла, горіхів, маку, чаю, кави, какао, прянощів, меду, шоколаду, мармеладу, інших натуральних смакових наповнювачів та харчових добавок, з ароматизаторами або без них, необхідними для його виробництва, що призначене для безпосереднього вживання в їжу, реалізацію через торговельну мережу і заклади ресторанного господарства.

ДСТУ 4734:2007 “Морозиво плодово-ягідне, ароматичне, щербет, лід. Загальні умови”. Поширюється на морозиво, яке виробляють на основі плодово-ягідної сировини або на основі цукрового сиропу.

ДСТУ 4735:2007 “Морозиво з комбінованим складом сировини. Загальні умови”. Поширюється на загартоване морозиво з комбінованим складом сировини.

Якість морозива, його відповідність нормативним документам та рецептурі неможливо виявити “на око”. Але варто звернути увагу на його твердість, цілісність упаковки, умови зберігання тощо. Перед тим як купити морозиво, обов’язково зверніть увагу на його маркування. Кожен виробник зобов’язаний детально розповісти потенційному покупцеві, що саме міститься у його продукції, у тому числі розшифрувати, які саме емульгатори, стабілізатори і ароматизатори він використав. Споживач має впевнитися, що у продукті, який він хоче придбати, немає тих чи інших речовин, які можуть нанести шкоду його організму (наприклад, викликати алергію).

За діючими на сьогодні НД, маркування споживчої тари з продуктом повинне містити наступну інформацію: назву морозива; назву та повну адресу і телефон виробника, адресу потужностей (об’єкта) виробництва; товарний знак виробника (за наявності); масу нетто, г, кг; склад морозива у порядку переваги складників, у тому числі й харчових добавок та ароматизаторів, використовуваних під час його виробництва; калорійність та його поживну цінність із вказівкою на кількість білка, вуглеводів та жирів у встановлених одиницях виміру на 100 грамів харчового продукту; кінцеву дату споживання “Вжити до” або дату виробництва та строк придатності; номер партії; умови зберігання; штрих-код згідно з ДСТУ 3147 (для споживчої тари); позначення стандарту. Окрім цього маркування може містити й іншу інформацію, яка не суперечить чинному законодавству України.

Безліч джерел попереджає про небезпеку вживання штучних барвників. Адже вони негативно впливають на розвиток дітей. Про це повідомляють лікарі, про це попереджують науковці. Останні результати дослідження були опубліковані британським агентством зі стандартизації продуктів харчування (FSA). Діти, які вживали напої з високим вмістом синтетичних харчових барвників, відрізнялися від своїх однолітків імпульсною і неконтрольованою поведінкою і відчували проблеми з концентрацією уваги. У дослід-женні, що тривало шість тижнів, узяли участь 300 дітей віком 3, 8 і 9 років. А погляньте-но на етикетки сучасних “пломбірів”! Мабуть, не знайдете жодного без “барвників” та “ароматизаторів, ідентичних до натуральних”! І мова йде не лише про морозиво – достатньо поглянути на “кольорову водичку”, що привабливо поблискує на сонячній спеці в холодних великих пластикових пляшках.

Як повідомляють численні електронні джерела, саме на етикетках товарів містяться відкриті повідомлення про те, що цей товар небезпечний для вашого здоров’я.
Е 102, Е 104, Е 120 – жовтий барвник, провокує виникнення екземи або інших нашкірних реакцій.
Е 127 – при вживанні продуктів харчування з великим вмістом цього барвника можуть виникнути хвороби щитовидної залози.
Е 128 – червоний, становить ризик для людей з низьким рівнем еритроцитів у крові (анемією).
Е 150 – можливий ризик для людей з низьким рівнем лейкоцитів у крові.
Е 220, Е 221, Е 222, Е 223, Е 224, Е 225, Е 227, Е 110, Е 122, Е 123, Е 124, Е 129, Е 131 – викликають алергічні реакції, руйнують в організмі вітамін В, тому дуже шкідливі для людей з недостатнім харчуванням і схильних до анемії.

Цікаво, що більшість сучасних ласощів аж ніяк не позбавлені цих речовин, навіть іноді здається, складаються лише з них. То, можливо, варто повернутися до звичних булочок та бубликів? Але й тут вас може підстерігати небезпека! Ольга (ім’я змінено) купила на вулиці рогалик. Випічка їй сподобалася – смачна, свіжа. Але на зубах раптом відчулося щось не зовсім їстівне…. Із жахом жінка витягла з рота рожеву дитячу резинку для волосся, маленьку, не більш як сантиметр у діаметрі, розм’яклу від “якісної теплової обробки”, але ще цілком придатну для використання. Здавалося б, не так вже й жахливо, але – неприємно.

Що ж, зробимо висновки. Цілком позбавити дитину “швидкої їжі” – неможливо, бо ж за компанію із друзями їсти куди цікавіше, аніж вдома отримати стару добру юшку. Але, принаймні, треба говорити з дитиною про те, якій їжі варто надавати перевагу в літній час, а ще краще – замінити покупні солодощі свіжими ягодами та фруктами, бо ж коли ще, як не літом?

А. Степул

vsesvit-news.info