Світ не без добрих людей!

Діти далеко або взагалі не згадують… Сусідам байдуже, а подруга сама хворіє й не може завітати… Щодня думаєш, чи вистачить зусиль вийти до крамниці по хліб, чи зможеш дійти до кухні, зварити собі юшки. А там ще й ліки закінчуються, а до аптеки – взагалі не дійти… Хто ж допоможе купити валідол і те, що прописав дільничний лікар?.. Мабуть, жодна молода здорова людина не уявляє собі повною мірою, що таке самотність. А це – повна тиша у квартирі, яку порушує лише телевізор та улюблена кішка, що муркоче на колінах, даруючи свою, можливо, не таку вже й зрозумілу, проте щиру любов. Самотність, яка відчувається щохвилини, у кожній дрібниці: на кухні, коли старенька намагається приготувати собі нехитру їжу, у ванній, коли пере одяг, коли прибирає у кімнаті та поливає улюблену квітку. Не вистачає не лише допомоги – хочеться поговорити з кимось, окрім кішки, почути людський голос, поділитися своїми проблемами, розповісти про свій біль та невеличкі щоденні радощі. Та ось відчинилися двері, і частинка життя ззовні увірвалася до оселі – до старенької завітав соціальний працівник.

Напередодні Дня соціального працівника ми розповімо вам, шановні читачі, про будні тих людей, життя яких пов’язане з верствами населення, що потребують особливої уваги та чуйності. У світі безліч гуманних професій: лікар, учитель тощо. Але є професія, яка бачить найбільш важкі моменти життя людини, відчуває найгостріше людський біль. Це соціальний працівник, фахівець, який покликаний не лише зателефонувати до лікарні, придбати необхідне, а й, у першу чергу, вислухати проблеми та порадити щось добре, розумне, чуйне…

Первомайське міське управління праці та соціального захисту населення, мабуть, та структура, де найчастіше бувають і нужденні, й одинокі, й просто старі люди. Протягом останніх років управління очолює Ольга Анатоліївна Колесніченко, яка, власне, у січні 2008 має відзначити 16-ту річницю роботи в цьому закладі. Прийшовши в 1992 році на посаду інспектора з призначення пенсій, вона за цей час пройшла всі службові сходинки й у 2002 році стала начальником управління.

Наше управління – це самі жінки, – розповідає Ольга Анатоліївна. – На колектив у 120 осіб лише 9 – чоловіки. Двадцять дівчат зараз вчаться, аби отримати гідну освіту. Майже 70 % самотужки виховують дітей, то й сподіватися в житті можуть лише на себе. Нагадаю, що із урахуванням потреб людей нами було впроваджено подовжений робочий день, а ще ведеться прийом і по суботах. Тож лише подумайте, як важко доводиться цим людям, бо хочеться побути вдома, необхідно виконати всю хатню роботу, приділити увагу дітям. Тому я вважаю, що в нас працюють найбільш віддані, ентузіасти, ті, що знайшли себе в цій справі. Всі наші дівчата дуже відповідальні, вміють працювати і з найбільш “важкими” людьми. Та, на жаль, без стресів не обійтися, адже нас ніхто не може захистити від хамства та образ із боку відвідувачів.

Проте навіть на фоні величезного навантаження та постійного стресу вже протягом 4‑х років у нас майже зупинилася поточність кадрів. Звісно, є й свої “ветерани” – В. Махоніна й О. Швецова, які пропрацювали в управлінні по 16 років. Вважаю, що робота всього колективу відображається і в показниках, і у визнанні досягнень на обласному рівні. До речі, окрім основної роботи, наші дівчата вміють проявляти таланти: вони чудово співають, танцюють й охоче беруть участь у різноманітних конкурсах.

Звісно, у роботі є ті фактори, які не залежать від прагнень колективу: недостатність техніки, відсутність ремонту. Але найближчим часом ми очікуємо на допомогу МБРР, який має профінансувати ці потреби. Сподіваємося, що це дозволить розширити перелік соціальних послуг, які зможе отримати громадянин, звернувшись до управління.

Але й на сьогодні ми відкрито можемо сказати: “Світ не без добрих людей!” За допомогою управління освіти та депутатського корпусу було здійснено ремонт садочка, де розміщується відділення соціальної реабілітації дітей-інвалідів. За допомогою депутата обласної ради Є. Дирдіна, УКС та ПП “Якість” до стаціонару людей похилого віку було проведено газове опалення, а що ще потрібно стареньким, коли в них є їжа, тепло та догляд? Хочемо щиро подякувати міськрайонному центру зайнятості за організацію громадських робіт, що дозволяє певною мірою вирішити кадрове питання, адже завжди не вистачає людей для соціального обслуговування. Звісно, є й спеціалісти. Але їх замало! Адже наш відділ соціальної допомоги опікується одинокими та одиноко проживаючими громадянами міста, людьми похилого віку.

Враховуючи кількість людей, що потребують допомоги, у нашому місті працює 3 відділення соціального обслуговування вдома. Вони опікуються 848 одинокими непрацездатними громадянами та інвалідами, серед них 496 осіб – на постійному обслуговуванні.

Взагалі ж у відділі працюють 47 працівників, із них завідуючі відділенням – 3, соціальних робітників – 39. Звісно, навантаження у відділенні досить велике – 13 підопічних на одного соцробітника та по 10 підопічних, яким надають разові послуги.

Основним завданням відділень є виявлення одиноких та одиноко проживаючих непрацездатних громадян та інвалідів, обстеження матеріально-побутових умов проживання, виявлення потреб в одержанні соціально-побутової допомоги. Основні види послуг, які надаються одиноким та одиноко проживаючим відділом соціальної допомоги вдома, затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики від 11.03.2002 № 140, де регламентується кількість затраченого часу на надання однієї послуги.

Послуги надаються відповідно до груп рухомої активності підопічного, відповідно до медичних висновків лікаря, який власноручно вказує, які види послуг повинен виконувати соціальний робітник. Перелік послуг, що надаються, надзвичайно різноманітний: купити продукти, принести води, занести вугілля та дрова, розпалити пічку, прибрати в кімнаті, випрати білизну, а коли потрібно, то навіть скупати, викликати лікаря, зайти до аптеки, сплатили за житлово-комунальні послуги, оформити субсидію та зайти в разі потреби до державних установ. А ще – догляд за присадибною ділянкою, сміття винести, вимити посуд, коли треба – викликати спеціалістів-ремонтників та ще безліч того, про що водночас навіть важко згадати. А самому соціальному працівникові доводиться весь день бути на ногах, об’їздити безліч закладів, що розташовані в різних куточках міста, а питання пільгового проїзду ще й досі не вирішено.

Взагалі, проблем у нас більш ніж достатньо. Наразі ми плануємо організувати ремонт у приміщенні, яке буде передано управлінню, удосконалити благоустрій стаціонару, активізувати роботу з громадськими організаціями, а саме: ветеранами війни, військової служби, Афганістану, Ассоціації чорнобильців та ін. Активно співпрацюємо з Червоним Хрестом, і таким чином вирішуємо певний перелік проблем.

Напередодні свята я хочу подякувати всім, хто тим чи іншим чином пов’язаний із соціальною сферою та присвятив своє життя найбільш гуманній місії – допомозі людям. Хочу подякувати своєму колективу, який щодня намагається увійти у становище кожної людини, зрозуміти її та допомогти. Зі святом!

А. Степул

vsesvit-news.info