Що в імені твоїм?

Як ім'я вплітається в контекст індивідуальної долі? Чому в різних співтовариствах, у тому числі в соціальних вікових групах дітей і підлітків, настільки часто прибігають до прізвиськ? Чи не виконують імена й прізвиська в процесі розвитку особистості людини особливу функцію психологічного захисту? На ці та багато інших запитань спробуємо знайти відповіді в постійній рубриці “Що в імені твоїм?”.

Називаючи когось по імені, ми проголошуємо в його життя певне значення, яке, у свою чергу, впливає на його долю. “Як ви яхту назвете – так вона й попливе”, – як казав “великий Врунгель”.

Право наречення новонародженого ім'ям зазвичай надавалося священикові. Він обирав ім'я по святцях відповідно до вшановування того або іншого православного святого, співпадаючого з днем хрещення (народження) дитини або близького до цього дня. Нарікаючи немовля ім'ям, священик підносив дитину до ікони Божої Матері і хрестоподібно піднімав її перед іконою, як би ввіряючи нового християнина її заступництву.

Ім'я, дане дитині на честь будь-якого святого, називається ангельським, а сам святий вважається ангелом-охоронцем людини, її небесним заступником. Ангел-охоронець знаходиться при дорученому йому Богом християнинові протягом всього його земного життя. Ангела-охоронця шанували й молилися йому, просячи про заступництво.

Православний християнин повинен знати житіє святого, на честь якого він був названий, і слідувати праведному життю цього святого. Дозволялося вибирати ім'я й самим батькам. У багатьох народів існувала віра в магічний зв'язок людини з його ім'ям. Щоб вибрати щасливе ім'я, батьки ворожили: дізнавалися ім'я уві сні або окликали дитину: на яке ім'я вона відгукнеться, таке й давали.

Існувала думка, що за допомогою імені на новонародженого можна перенести позитивні риси вдачі інших людей. Тому дітям нерідко давали імена померлих родичів. До цих пір із покоління в покоління передається звичай називати хлопчиків на честь дідусів з боку отця, а дівчаток – на честь бабусь з боку матері.

День ангела (іменини) був у християн шанобливішим святом, ніж день народження. Про день народження іноді навіть забували. Зате іменини, якщо дозволяло матеріальне положення, святкувалися дуже пишно. Зранку іменинник або іменинниця розсилали гостям іменинні пироги. Причому розмір надісланого пирога вимірювався знатністю тієї особи, якій цей пиріг призначався. Хрещеному батьку й матері зазвичай надсилали солодкі пироги на знак особливої пошани. У свою чергу, гості, сходячись за святковим столом, підносили винуватцеві святкування подарунки. Особи духовні благословляли іменинника образами, а світські дарували відрізи матерії, кубки або гроші, красиві листівки-привітання. Запрошені діти підносили милих ангелочків, склеєних із паперу.

По-особливому святкувалися іменини у царів. Так, государ у день своїх іменин, виходячи з храму від обідні, сам роздавав іменинні пироги. Те ж робила цариця на своїх іменинах. Повнолітні царевичі роздавали пироги самі за себе, а від імені царівни або малолітнього царевича роздавав пироги цар. Якщо іменинником був боярин, то він приходив із пирогами до царя, цар приймав пироги й питав іменинника про здоров'я. Потім іменинник представлявся цариці й також підносив їй пироги. Царю на день ангела в обов'язковому порядку підносили подарунки. Всі торгові люди повинні були зробити царю подарунки, які відсилалися на Казенний двір і з Казенного ж двору продавалися. Нерідко траплялося, що купець купував на Казенному дворі ту ж саму річ, яку колись він подарував цареві, і тепер підносив її государю вдруге. За іменинними столами запрошені гості обов'язково співали хором так звану “Многие лета”, а після гуляння цар-іменинник зі свого боку обдаровував гостей коштовними подарунками. Після гуляння гості танцювали, співали, грали в карти.

Неодмінним пригощанням на святковому столі був іменинний пиріг. У народі казали: “Без млинця – не Масниця, без пирога – не іменинник”. Кращою начинкою для іменинного пирога вважалася свіжа або солона риба. Як начинку використовували також м'ясо, картоплю, сало, гриби, ягоди.

Обов'язково на іменини пекли пиріг із капустою, а також пиріг із родзинками, яким відводилася спеціальна роль. У розпал торжества його розламували над головою іменинника, начинка сипалася на нього, а гості в цей час засуджували: “Щоб на тебе так все життя сипалося золото й срібло”.

Ось старовинний рецепт традиційного іменинного пирога. Для його приготування буде потрібно: 1 склянка цукру, 200‑250 г маргарину, 1 ст. ложка сметани або кефіру, 2 яйця, 1 ч. ложка соди, 1 ст. ложка оцту. Маргарин, цукор, сметану (кефір), яйця й гашену в оцті питну соду змішати в однорідну масу. Додати просіяне пшеничне борошно (його беруть стільки, щоб масу можна було легко розім'яти рукою). Тісто, залишивши невелику грудочку, рівномірно розподілити по всій поверхні дека, змастити тонким шаром варення або джему. Грудочку тіста, що залишилася, замісити крутіше, а потім натерти його на крупній терці й посипати пиріг з варенням. Випікається іменинний пиріг 20 хвилин при температурі близько 200 градусів.

Залишилося дізнатися, до кого й коли завітати в гості, щоб скуштувати такі ласощі.

11 жовтня гостей прийма-тимуть:

В'ячеслав, слов'янське ім'я; від вяче- (давньоруське вяче) – більше і слав- (слава).

Марія. Ім'я давньоєврейського походження. У давньоєврейській мові має понад 60 значень, серед яких “горемика”, “заядла”, “настирлива”, “вперта”, “бажана”, “печальна” та ін.

Кажуть, День сміху (1 квітня) в Україні колись називали ще брехливим днем або Марією-брехухою – одним із народних прізвиськ Марії Єгипетської – святої VI ст., день вшанування якої за старим стилем збігається з 1 квітня.

Кирило. Ім'я давньогрецького походження, зменшувальне від Кир – “пан, володар”. За іншими даними, походить від перського слова “сонце”.

Олександр. Український варіант чоловічого імені Александр, яке походить від грецького імені Αλεξανδρος (Алєксандрос), що в перекладі з грецької означає “захисник”, від грецьких слів αλεξω (alexo) “захищати, обороняти” та слова ανηρ (aner) “людина” (у родовому відмінку ανδρος (andros)). Це ім'я стало поширене в усьому світі завдяки великому завойовнику Олександру Македонському.

13 жовтня:

Григорій. Латинське ім'я Gregorius, яке в свою чергу походить від грецького імені Γρηγοριος (Gregorios), що утворилось від грецького слова γρηγορος (gregoros). В перекладі з давньогрецької означає “той, що не спить”, “той, що чувається”.

Михайло. Походить від давньоєврейського імені Мікаель – “подібний Богу”.

14 жовтня:

Віра. Стародавнє слов'янське жіноче ім'я, що походить від “віра”, “вірування”.

Роман. Походить від латинського “романус”, що означає “римський, римлянин”.

Сава (Савка). Арамейське (?); можливо, від sabha – старий, дід; дехто розглядає це ім'я як скорочений варіант імені Саватій.

До речі, не забудьте цього дня привітати художників, працівників державної санітарної епідеміологічної служби з професійним святом.

15 жовтня:

Андрій. Грецьке; andreios означає мужній, хоробрий.

Давид. У перекладі з давньоєврейської означає “коханий”, “улюблений”.

Костянтин. Українська форма римського чоловічого імені Constantinus, яке походить від латинського слова constans, що означає “постійний, незмінний або стійкий”. У світовій історії Костянтин Великий – перший із римських імператорів, який прийняв християнство. Він переніс столицю імперії з Риму у Візантію, перейменував на Константинополь (Constantinople); зараз це Стамбул (Станбул, Istanbul), колишня столиця Туреччини.

Ганна. Анна. В перекладі з давньогрецької означає “благодать”. За іншими джерелами – “миловидна, симпатична”.

16 жовтня:

Денис. Походить від давньогрецького імені Діонісіос – “той, що належить Діонісу”, богу життєвих сил природи й виноробства.

Іван. Слов'янська форма чоловічого, біблейського ім'я Іоханан, що з єврейської мови означає “дарунок Бога, Бог милує”. У християнському світі це ім'я стало найпоширенішим на честь біблейського пророка Іоанна (Івана) Хрестителя. Існує ще одна маловідома й непоширена версія походження імені Іван. Версія про слов'янське походження, згідно якої ім'я Іван означає “життєвий; благородний”. Від слів Ява – світ життя; Іва (золота верба) – в слов'янській міфології дерево життя та частини “ган” – народження.

17 жовтня:

Володимир. Слов'янське ім'я, яке, за однією версією, означає “володар миру, громади”, а за другою – похідне від германського імені Вольдемар.

Т. Ковальчук

vsesvit-news.info