Воздвиження Чесного і Животворного Хреста Господнього, або як кажуть в народі, Здвиження – одне з найвеличніших свят православної церкви. У християнському бутті воно пов’язане з подією, що сталася в IV ст. за царювання римського імператора Костянтина Великого. За біблійним переказом, мати Костянтина Олена, яка першою з римських імператриць прийняла християнство, відправилась до Єрусалима 326 р., щоб віднайти місце поховання Ісуса Христа на Голгофі та хрест, на якому Його розіп’яли. Це було нелегко, оскільки ще два століття до того язичники, за наказом імператора Адріана, завалили печеру землею, замостили камінням й побудували там ідольський храм. Утім, Олена активно вела пошуки. Їй пощастило допитати старого іудея, який і розповів, де саме знаходиться хрест. Коли його добули, відрізнити хрест Спасителя від хрестів двох страчених разом із ним розбійників було важко. І люди вирішили покластися виключно на всемогутність Божу. Неподалік проходила траурна процесія. До покійника по черзі приклали три хрести. Коли приклали останнього, мрець воскрес. Крім того, відбулося й чудесне зцілення тяжко хворої жінки. Чудотворного хреста підняли на гору (воздвигли), щоб усі могли його побачити. Відтоді подію цю щороку православна церква відзначає 14 вересня за старим стилем (27 вересня – за новим). Коли Русь прийняла християнство, свято Воздвиження стало одним із головних. Рятівний хрест, що його тоді розшукали, знаходиться в Єрусалимі, у срібному ковчезі; частину його імператриця Олена відправила своєму синові Костянтину. На честь Чесного і Животворного Хреста Господнього були побудовані храми: Оленою – в Єрусалимі (на місці знахідки), а Костянтином Великим – у Римі. Після відкриття храму до Єрусалима з’їжджалось багато віруючих. У V ст. серед них була преподобна Марія Єгипетська. В VI ст. про свято Воздвиження згадував Григорій Великий. В VII ст. єпископ Андрій Крітський у проповіді на честь Воздвиження Хреста казав: “Хрест воздвигається, і всі вірні сходяться. Хрест воздвигається, і місто торжествує, і народи святкують. Воздвигається Хрест не тому тільки, що Христос розіп’ятий був на ньому, але й тому, що Хрест був знайдений і викрив безумство іудеїв. Тому ми і нині торжествуємо, що в нинішній день знайдена святиня, що цей утаєний скарб був вийнятий із землі й засяяв, як золото”. У VII ст. зі святом Воздвиження стали поєднувати ще одну подію – повернення Животворного Хреста з Персії грецьким імператором Іраклієм (629 р.). Захоплений під час війни Хрест 14 років перебував у руках язичників. У спомин про страждання і смерть Господню цей день годиться проводити у суворому пості. Подальша доля Хреста Господнього така: він знаходився в Єрусалимі під час хрестових походів (від 1099 до 1245 р.), часто виносився до воїнів під час боїв. Потім його забрали у Багдад мусульмани. Згодом Хрест був повернений до Єрусалима. Нині ми не можемо побачити Хрест цілим. Частини його роздавались по всьому світу. З 1681 р. частина Хреста, доставлена в Москву, зберігається в Успенському соборі; частини знаходяться в Києві: у Софійському та Володимирському соборах. Отже, Хрест Господній дістався всім частинам світу, заради спасіння якого Христос був розп’ятий на ньому. А найбільша частина Хреста і донині знаходиться в Єрусалимі, у храмі Воскресіння, у вівтарі соборної церкви греків… За народними звичаями, від Здвиження земля “движеться ближче до зими”; відтоді й настають холоди. Цього дня не слід ходити до лісу, “бо провалишся до гадюк у яму”, що має назву “гадючий вирій”. До свого вирію гадюки повзуть напередодні Здвиження величезними гуртами. Перед веде найстарша. Згідно з переказом, у неї є великі золоті роги. Нижчі за чином гадюки мають менші ріжки. Існує також повір’я: хто роздобуде золоті гадючі ріжки, невдовзі збагатиться й буде щасливим. Отож, дехто навмисно йде тої пори рано-вранці до лісу в надії здобути ці ріжки. Скинути їх гадюка може лише на червоний сукняний пояс, покладений поперед неї. Із свого вирію змії повертаються на Теплого Олексу (17 березня за старим стилем і 30‑го – за новим). Зі святом Здвиження пов’язують також масовий відліт птахів. Вважається, що цього дня відлітає зозуля, аби відімкнути пташиний вирій. Здвиження вважається останнім днем відльоту журавлів. Цього дня вони “замикають” небо. А “відмикають” – на Теплого Олексу. Лише тоді їх звуть не журавлями, а веселиками. На Теплого Олексу червоний пояс кидають назустріч журавлиному ключу, примушуючи птахів кружляти над господою. Така особливість обрядових дій (кидання червоного поясу на Здвиження та на Теплого Олексу) випливає з циклічної полярності даних свят в річному колі й полярності їх природних символів: журавлів і гадюк. У міфологічних сюжетах птахи є представниками верхнього (небесного), а змії – нижнього (підземного) світу. Існує також легенда, що змії спочатку були птахами, а потім Бог їх скинув на землю за гріхи. Як геофізичне явище свято Здвиження пов’язане з осіннім рівноденням і знаменує час входження Землі в зону рефракції (заломлення) сонячного світла відносно умовної лінії екватора, а на полюсах – горизонту. Образно – Білобог і Чорнобог, або Білий Віл і Чорний Віл, врівноважуються в силі. У мить рівнодення, що припадає на 23 вересня, засвічуються обидва полюси землі. Відтак на одному полюсі півроку панує ніч, а на іншому – півроку триває день. Після того як сонце повністю ховається за полярним обрієм, край неба оперізує червона смуга зорі (явище рефракції). Восени після Здвиження засвічується Південний (материковий) полюс, а Північний згасає, запаливши червоний пояс. Саме тому в звичаєвій традиції пояс кидають перед змією, аби забрати в неї золоті ріжки. А навесні (на Теплого Олексу), навпаки, засвічується Північний полюс, а Південний запалює червону смугу над обрієм. І тоді пояс кидають журавлям (веселикам), що повертаються з вирію. Зміна дня і ночі на полюсах землі, а заразом зміна кута падіння сонячного світла відносно полюсів, спричинює поляризацію в триєдиному силовому полі землі. Перенесення Хреста із середовища стихії землі в середовище стихії повітря (підняття на гору) є символічним уособленням явища фазового зміщення небесних площин в триєдиному силовому полі землі. За переказами, це сталося після утвердження християнства. Тобто тоді, коли його рушійні сили зрівнялися з супротивними – язичницькими та іншими – й вийшли вперед: воно стало панівною релігією. На рівні фізичного явища відбулася зміна кута падіння світла. В річному колі Землі це могло статися лише в “точці осені”, яка на рівні річного кола образно уособлює час християнського буття. На Здвиження, за давнім звичаєм, розповідають казки й легенди про зміїв, а кобзарі співають пісні й думи, позначені боротьбою Добра і Зла, Правди й Кривди. Виконують також пісні, зміст яких відзначається драматизмом подій, складністю життєвого шляху, випадками підступності та омани. Проте на найвищій ноті постають чоловіча мужність, братерська та подружня вірність і любов, людська честь і гідність, що протистоять лютим “зміїним” підступам. Із образом змії у піснях часто асоціюються підступні думки й лихі наміри. Зі страв на Здвиження, звичаєво, готують круті галушки з часником, випікають коржі у вигляді хрестів, пригощаються медовою ситою. Після Здвиження знімають зимові сорти яблук і зрізають капусту. Свято Воздвиження називають і медовим Спасом, оскільки воно збігається з другим збором меду, який традиційно освячується у храмах. Т. Ковальчук |
