Історія створення органів української юстиції налічує 90 років. Біля її витоків стояла Центральна Рада України та її діячі - історик і правознавець М.Грушевський, юристи В.Винниченко та С.Єфремов.
Формуючи наприкінці червня 1917 року перший національний уряд (Генеральний секретаріат), Центральна Рада передбачила й створення Генерального секретарства судових справ (юстиції) на чолі з В. Садовським, але через антиукраїнську політику Тимчасового уряду Росії, функціонування її виявилося короткочасним.
З0 жовтня 1917 року Центральна Рада відроджує Генеральне секретарство судових справ. В ухваленому 7 листопада 1917 року Центральною Радою Третьому Універсалі зазначено: „суд на Україні повинен бути справедливим, відповідний духові народу. З тою метою приписуємо Генеральному секретарству судових справ зробити всі заходи, упорядкувати судівництво й привести його до згоди з правними поняттями народу".
У грудні 1917 року при Генеральному секретарстві судових справ почала функціонувати Головна тюремна управа.
За поданням Генсекретарства судових справ Центральна Рада прийняла історичну постанову, в якій було записано: "Суд на Україні твориться іменем Української Народної Республіки".
А в Четвертому Універсалі Центральної Ради від 9 січня 1918 року проголошувалось, що "від нині Українська Народна Республіка стає самостійною, від нікого не залежною, вільною суверенною Державою Українського народу". Відповідно до положень Четвертого Універсалу уряд отримав іншу назву — Рада Народних Міністрів. Генеральне секретарство судових справ перейменовано на Міністерство судових справ, яке очолив С.Шелухін.
15 липня 1918 року гетьман П.Скоропадський підписав спеціальний закон, згідно з яким Міністерство судових справ перейменовано на Міністерство юстиції.
Станом на 16 серпня 1918 року в Україні під керівництвом Міністерства юстиції діяли три судові палати, 19 окружних судів і 112 міських та повітових з’їздів мирових суддів. У той самий час створено Державний сенат (замість Генерального суду), що складався з Адміністративного, Карного, Цивільного генеральних судів і Загального зібрання Сенату.
Радянський період української юстиції почався з 28 листопада 1918 року, коли в Харкові було утворено відділ юстиції при Тимчасовому Робітничо-Селянському уряді України.
29 січня 1919 року Відділ перетворено на Народний комісаріат юстиції на чолі з кваліфікованим юристом О.Хмельницьким.
11 грудня 1919 року в Харкові створено Комітет юстиції при Всеукраїнському революційному комітеті.
У 1953 році Народний комісаріат юстиції перетворено на Міністерство юстиції Української Радянської Соціалістичної Республіки. У 1963 році його ліквідовано, а функції покладено на юридичну комісію при Раді Міністрів Української РСР та Верховний Суд УРСР.
З 27 листопада 1970 року діяльність Міністерства юстиції регламентувалася відповідним Положенням, затвердженим постановою Рад Міністрів УРСР від 4 вересня 1972 року, яким передбачалося, що Мін'юст забезпечує організаційне керівництво судами, перевіряє організацію роботи судів, заслуховує з цих питань доповіді голів судів, вивчає і узагальнює судову практику, розробляє пропозиції з питань організації діяльності судів (дислокація, структура, штати) здійснює керівництво і контроль за роботою по виконанню рішень, керує роботою з кадрами судових органів і підвідомчих організацій та установ юстиції.
         Проголошення в 1991 році незалежності України, а відтак — розбудови демократичної правової держави, впровадження політичної, економічної та правової реформ обумовили потребу кардинальних змін у діяльності Міністерства юстиції. Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1991 року Положення про Міністерство юстиції України призвело до суттєвих перетворень у центральному апараті. З цього часу Мін'юст організовує забезпечення діяльності обласних, Київського міського, районних (міських) народних судів, розробляє і вносить до відповідних органів державної влади пропозиції з питань організації обласних і Київського міського судів, районних міських) народних судів, узагальнює організаційне забезпечення діяльності цих судів і подає їм рекомендації щодо змін у мережі судів та їх штату, організовує забезпечення виконання рішень, ухвал і постанов судів, керує роботою з кадрами судів, відомчих установ і організацій, проводить добір кадрів у встановленому порядку разом із Верховним Судом України, представляє до обрання суддів, у встановленому порядку заохочує працівників судів, підвідомчих установ і організацій.
З другої половини 1993 року проекти нормативних документів в обов'язковому порядку попередньо узгоджуються з Міністерством юстиції.
Указом Президента України від 29 квітня 1994 року "Про вдосконалення роботи з підготовки законопроектів та проведення правової реформи" на Міністерство юстиції покладено забезпечення вдосконалення розробки основних питань державної правової політики, проектів актів законодавства з питань розвитку суспільства держави, наукового їх обґрунтування, координації діяльності центральних органів державної виконавчої влади, наукових установ та вищих навчальних закладів у галузі підготовки законопроектів. Для цього при Міністерстві юстиції було створено Центр правової реформи і законопроектних робіт.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 травня 1995 року "Про Програму правової освіти населення" на Мін'юст і його місцеві органи покладено координацію діяльності міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади підприємств, установ та організацій з правової освіти населення.
Прийняття в 1996 році Конституції України, набуття Україною членства в Раді Європи створило необхідні передумови для здійснення правової реформи в державі, проведення якої Міністерство юстиції визначено координуючим урядовим органом
Положенням про Міністерство юстиції, що затверджене Указом Президента України від З0 грудня 1997 року, визначені правові підстави для реформування центрального апарату і системи юстиції в цілому.
На підставі Указу Президента України від 27 червня 1996 року та постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 1996 року, Мін'юст запроваджує Єдиний державний реєстр нормативних актів та здійснює програму правової інформатизації в державі.
Згідно із Законом України "Про благодійництво та благодійні організації" від 16 вересня 1997 року на Мін'юст покладається обов'язок державної реєстрації всеукраїнських та міжнародних організацій.
Відповідно до Закону України від 24 березня 1998 року "Про державну виконавчу службу" в системі органів Міністерства юстиції створено державну виконавчу службу, яка здійснює виконання рішень судів та інших органів відповідно до законів України.
У зв'язку з приєднанням України до Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року Кабінет Міністрів України своєю постановою від 23 квітня 1998 року визначив, що представництво Уряду в Європейській Комісії з прав людини та Європейському суді покладається на Уповноваженого у справах дотримання конвенції, який за посадою є заступником Міністра юстиції. У зв'язку з цим у складі Мін'юсту утворено Національне бюро у справах дотримання Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
На підставі Указу Президента України від 21 травня 1998 року запроваджено державну реєстрацію нормативно-правових актів обласних, Київської та Севастопольської міських та районних державних адміністрацій. Здійснення правової експертизи цих актів та їх державної реєстрації покладено на органи юстиції.
Історія юстиції на території Миколаївської області бере свій початок із 1919р.
    Остаточно на території Миколаївської області відділ юстиції створено відповідно до Постанови Ради Міністрів Української РСР від 04 грудня 1970р. № 611 «Питання організації Міністерства юстиції України» рішенням Миколаївської обласної Ради депутатів від 24 березня 1971р. № 9/2.
    Із того часу минуло 38 років становлення органів юстиції Миколаївщини.  Відділ юстиції перетворено в управління юстиції, а згодом створено районні і міські управління юстиції.
На сьогодні, відповідно до Положення "Про Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, м.м. Києві та Севастополі» головне управління юстиції бере участь у забезпеченні реалізації державної правової політики. І саме це завдання є пріоритетним в роботі органів юстиції.