Охорона праці – шляхи профілактики

Безпека праці - не привілеї, не благо, а обов’язкова конституційна вимога, яка гарантує збереженість життя і здоров’я працівників на всіх рівнях виробництва. Як гарантувати це право безпосередньо на виробництві, де завжди мають місце порушення нормативно-правових актів з охорони праці, де умови праці на робочих місцях потребують найшвидшого їх приведення до вимог законодавства України та надання працівникам відповідних соціальних гарантій.
Створення безпечних умов праці, зменшення рівня виробничого травматизму у всіх ланках виробничого процесу контролюють та проводять служби охорони праці підприємств, установ та організацій, але не завжди на потрібному рівні.
Проблемні питання профілактики виробничого травматизму на підприємствах міста Миколаєва постійно знаходяться у полі зору органів місцевого самоврядування і безпосередньо міського голови В.Д.Чайки.
За оперативними даними, у 1 півріччі 2009 року на виробництві у м. Миколаєві сталося 34 нещасних випадки. Випадків зі смертельним наслідком та групових не відбулося.
За аналогічний період 2008 року на виробництві відбулося 76 нещасних випадків, з них 6 – зі смертельним наслідком.
Аналіз свідчить, що загальновиробничий травматизм у місті за 1 півріччя 2009 року зменшився на 42 випадки або на 55,3%. Травматизм зі смертельним наслідком та груповий зменшився у 6 разів.
Відповідно зменшився рівень виробничого травматизму і по районам міста: Заводському - на 5 випадків, Корабельному - на 5 випадків, Ленінському - на 20 випадків та Центральному - на 12 випадків.
За видами діяльності більшість нещасних випадків припадає на виробничу сферу, незважаючи на те, що у виробництві створені і повноцінно функціонують служби охорони праці підприємств.
Аналізуя стан виробничого травматизму, можливо зробити висновок, що більшість нещасних випадків на виробництві відбуваються з організаційних причин, а саме:
невиконання інструкцій з охорони праці за професіями та видами робіт та посадових інструкцій;
грубе порушення виробничої та технологічної дисципліни;
відсутність постійного контролю з боку керівників та посадовців, які відповідають за безпечне виконання робіт за станом охорони праці;
не в повній мірі впроваджена система управління охороною праці на підприємстві;
низький рівень знань керівним складом підприємств нормативно-правових актів з охорони праці;
низький рівень особистої відповідальності за стан безпеки праці як керівників, так і самих працівників.
Залишається занадто високим рівень виробничого травматизму під час експлуатації машин, механізмів, під час виконання робіт з ручним інструментом та особливо транспортних засобів. Практика показує, що система управління охороною праці на цих підприємствах функціонує не в повному обсязі, як того вимагає діюче законодавство.
Однак серед великої кількості працюючих підприємств, з позитивного боку слід відмітити: Виробничо – торгівельну фірму „Велам”, МУМА УДП „Укрхімтрансаміак”, ВАТ „Ніка-Тера”, ТОВ СП „НІБУЛОН”, ВАТ ЕК „Миколаївобленерго”, ДП „Спецморпорт Октябрьськ” та багато інших. Керівники цих підприємств знають, що головним в забезпеченні безпеки при проведенні робіт, зниженні виробничих ризиків є необхідність безумовного виконання ефективних заходів та наукового підходу до впровадження системи управління охороною праці на підприємстві, організації роботи служб охорони праці та своєчасного і реального аналізу причин нещасних випадків.
Велику роль у профілактичній роботі, спрямованій на зниження виробничого травматизму, грають міський та районні координаційні комітети з безпечної життєдіяльності населення. Завжди на засіданнях координаційних комітетів розглядаються питання виробничого та невиробничого травматизму, проводиться їх аналіз та приймаються конкретні рішення.
Безумовно, ясно одне, що тільки спільними зусиллями керівників підприємств та органів місцевого самоврядування можливо поступово зменшити рівень виробничого травматизму.
Департамент праці та соціального захисту населення.