Днями Україна вшановувала пам'ять убитого журналіста Георгія Гонгадзе. Ще й досі здається, що Георгій іще зовсім недавно був живий, проте з моменту його зникнення спливло вже сім років. Сім років брехні політиків та нещадних танців на кістках журналіста…
16 вересня. Знову ті самі промови, ті самі люди з гнівними тирадами на вустах, для яких ім'я загиблого - лише засіб набрати на майбутніх виборах якусь десяту частину відсотка голосів виборців. І що характерно: з усього політикуму виступати з політичними заявами цього дня вистачило цинізму саме тим, чию роль у "Гонгадзегейті" можна кваліфікувати як злочинну бездіяльність. Адже лідер СПУ Олександр Мороз та Микола Мельниченко у 2000-му році чудово знали, що Георгію Гонгадзе загрожує небезпека, але навіть не спробували попередити журналіста. І сьогодні Мороз, намагаючись мобілізувати рештки електорату скомпрометованої Соцпартії, звинувачує в блокуванні розслідування вбивства Гонгадзе Віктора Ющенка, а Мельниченко, який вдало влаштувався в Партії вільних демократів, оголошує про нібито збір підписів за суд над Кучмою. Останнє взагалі смішно: суд не референдум, і ніякого механізму впливу на Феміду папірців з автографами законом не передбачено. Але наслідки "вільного демократа" хвилюють мало, бо як же згаяти таку можливість попаритися на чужій трагедії?
Справа Гонгадзе назавжди залишиться однією з найганебніших плям української політики. Колись вона стала каталізатором народного обурення на владне свавілля - Майдан зароджувався не на виборчих дільницях 2004-го року, а в наметах "України без Кучми" зразка грудня 2000-го. Згадаймо, що розслідування вбивства Георгія було й однією з головних обіцянок Віктора Ющенка - Президент завжди наголошував, що це для нього справа честі. Проте Генпрокуратура й досі не дала чіткої відповіді про те, за чиїм наказом 16 вересня 2000 року було викрадено журналіста. І поки цієї відповіді немає, справа Гонгадзе висітиме над українською політикою, псуючи її карму та прирікаючи на засилля брехні та нещирості.
Власне, цю карму можна спостерігати й зараз: де всі ті люди, які підозрюються в організації вбивства? Де "діячі", чиї голоси планують викрадення журналіста на плівках майора Мельниченка? Екс-президент Леонід Кучма пише собі мемуари на політичній пенсії - Гонгадзегейт відрізав йому будь-яку можливість подальшої політичної кар'єри. Про екс-голову СБУ Леоніда Деркача нічого не чути вже кілька років - хіба що у зв'язку з асоціацією голубівників, яку він очолює. Екс-міністр МВС Юрій Кравченко в 2005 році за пару годин до допиту в Генпрокуратурі був знайдений мертвим із двома кульовими пораненнями. Такі самі загадкові смерті спіткали влітку 2003 року й колег Кравченка по МВС, чиї прізвища у різний час фігурували в справі. Ватажка банди міліціонерів-"перевертнів" Ігоря Гончарова до смерті забили охоронці в СІЗО, генерал Юрій Дагаєв підозріло помер від тромбофлебіту, а його колега Едуард Фере практично тоді впав у кому, в якій перебуває й досі. У закордонних бігах перебуває екс-керівник ГУ карного розшуку Олексій Пукач, якого ГПУ вважає безпосереднім виконавцем убивства. Хоча люди поінформовані натякають на те, що Пукача, швидше за все, вже теж давно немає в живих: залишати такого свідка небезпечно, навіть якщо він добре ховається від правоохоронців.
Отже, як бачимо, карма в справи Гонгадзе справді важка. Хоча декого це, здається, й не стосується: адже з кожного другого рекламного біллборду нам наполегливо намагаються довести, що "Країні потрібен Литвин!" Саме той Володимир Михайлович Литвин, який, згідно з офіційними висновками слідчої комісії Верховної Ради, "є підбурювачем до вчинення злочину щодо Георгія Гонгадзе, який вилився в організацію викрадення Георгія Гонгадзе, що призвело до його смерті". А це, між іншим, ст. 146 КК України, від 5 до 10 років ув'язнення…
Уміння Литвина виходити сухим із води, коли всіх решту накриває з головою, справді гідне подиву. Він вцілів на своїй посаді під час "України без Кучми", тоді як Кравченка й Литвина Кучма змушений був звільнити під тиском вулиці. Більше того - Володимир Михайлович іще й очолив на найближчих виборах кучмістський блок "ЗаЄдУ!" У грудні 2001 року під колесами джипа Литвина загинув пенсіонер - і майбутній спікер не лише не потрапив на лаву підсудних, а ще й видав аварію ледь не як замах на його життя, кілька місяців проходивши з кумедним пластиром на лобі. "Щастить" чомусь Литвинові і в інших сферах. Його, віце-президента Національної академії наук, двічі було публічно впіймано на науковому плагіаті - і він досі залишається академіком. А тепер ще й очолює політичний блок, який розраховує потрапити до парламенту! Подейкують, що цього разу Литвина фінансують регіонал-олігарх Василь Хмельницький та сумновідоме "Росукренерго" - корупційне кубло в українсько-російських газових стосунках. За таких обставин, зрозуміло, що Блок Литвина, якби він з якогось дива проскочив у Раду, однозначно б утворив коаліцію з Партією регіонів. Словом, Литвин претендує на те, аби зайняти спорожніле місце Мороза, якому виборці не простили минулорічної зради й вже, очевидно, поставили хрест на його політичній кар'єрі. Жодний авторитетний політолог не сумнівається, що в новій Раді партії Мороза не буде, втім як і Блоку Литвина.
Ну а щоби позбавитися тяжкої карми Гонгадзегейту, Україні замало буде просто провести розслідування вбивства Георгія. Очищення української політики відбудеться лише тоді, коли підуть у політичне небуття як усі фігуранти скандалу, так і ті, хто намагається танцювати на кістках загиблого журналіста свої електоральні танці. Перше стосується Литвина, а друге - Мороза.
Олександр Нестеров.
|
