Рідний край з запахом м’яти

Дівчина закінчила у рідному селі загальноосвітню школу, навчалася в Миколаївському державному  комерційному технікумі, який закінчила з відзнакою. Зараз вона - студентка 4-го курсу Полтавського університету споживчої кооперації. Протягом всього життя Олена дружила з книгою, а відтак з бібліотекою, де є клуб «Вишиванка», який відвідувала з великим задоволенням, навчалася народному ремеслу.

 Почувши про конкурс, з великим задоволенням взялася до роботи для того, щоб більш детально познайомитись з минулим свого села. У пригоді стала книжечка односельчанки Д.Г. Токар. Заслужений  вчитель математики збирала легенди від старожителів, та уклала їх у збірничок. Цим джерелом скористалася переможниця конкурсу. Допомагала і бібліотекар Н.М. Учень. До кожної легенди були представлені ілюстрації, малюнки, вишиванки. Все це Олена робила власними руками.

Ось як звучить вірш, присвячений рідному шматочку землі:

Ти село моє рідне, ти надія в житті,

Я до тебе літа у години сумні.

Ти село моє рідне – мій батьківський поріг

Ти село моє вічне, мій святий оберіг.

А до цих слів – фотознімок на якому можна побачити  вулиці села, що розкинулись над Інгульцем, дорогу, що пролягає у степу, церкву, що височіє над будовами. А потім прочитати про легенди, якими повниться ця земля. Про птахів, звірів і, звичайно, про кохання.

Цей конкурс заохотив молодь до набуття знань з народної усної та писемної творчості, залучив до вивчення культури, звичаїв, традицій українського народу, а також спонукав до розкриття власних творчих здібностей, про що і доводить досить-таки висока  активність юнаків та дівчат.

                                                     Віра Марущак,

                                                     працівник