Янукович як послідовник Нострадамуса та «національний лідер»

Отже, В.Янукович побував в Миколаєві проїздом. Прилетів об 11:00 годині в аеропорт і о 16:00 годині поїхав в Херсон на День міста. За цей час зустрівся з Митрополитом Питиримом, побував на заводі ім. 61 комунара, виступив перед городянами в обласному палаці культури та відобідав в бізнес-центрі „Олександрійський”.

Нас, поза всяким сумнівом, цікавлять тези виголошені політиком. Але спочатку про сам сценарій та хід візиту. Навіть побіжний погляд на план перебування в Миколаєві свідчить або про не зовсім вірну стратегію кампанії, або про те, що регіонали ще не почали і не зовсім розуміють, з чого починати будувати кампанію. Я б сказав, відчувається очікувальна розгубленість.

Отже, уявіть собі: В.Янукович – лідер проросійськи орієнтованих регіонів, єдиний шанс зупинити українізацію та поступ України до Європи, єдина надія Росії і т.д. і т.п. І от цей лідер приїздить до одного зі „своїх” регіонів і витрачає на виборців аж 35-40 хвилин. Все! Мало того, крім нього, так би мовити політичний „бек-вокал”, взагалі мовчить. Не виступає жоден авторитет. В.Рукоманова, якого в місті ніхто не знає, і який швидше виступає зазивалою на масовках навряд чи можна віднести до таких. І це при тому, що, начебто, регіонали підтримували В.Чайку, але той взагалі не прийшов до палацу культури. При тому, що голова обласної ради Т.Демченко – регіонал, але їй слова не дали. Так само як не виступали народні депутати, яких В.Янукович привіз з собою, очевидно, лише для „картинки”: О.Стоян, А.Кінах, М.Папієв, О.Кузьмук. Навіть Герой України Ю.Бондін, якому в палаці культури вручили партквиток, не промовив ані слова. Одним словом це нагадувало анекдот „давай швидше, поки не почалось”. Візит виявився просто миттєвим, безслівним і від цього - ніяким. Крім автомобілів швидкої допомоги, які регіонали подарували вже втретє, (перший раз – на урочистій сесії міськради, другий – під час святкування Дня міста) та декількох затертих, і від того вкрай сірих фраз В.Януковича, здавалось, регіоналам показати було нічого.

 Чому фрази В.Януковича були сірі? Це другий пункт, який теж свідчить, що у регіоналів наявні проблеми. Раніше В.Янукович був виразним лідером проросійських регіонів з відповідною риторикою. Раніше він вважав, що проросійська частина це більшість і її вистачить для перемоги. Тепер, коли стало ясно, що перемогти на проросійських гаслах більше неможливо, його піарщики виключили з його лексикону весь відповідний „колір”. Тепер жодної фрази про Росію, жодної фрази про НАТО, ЄС, про російську мову чи про УПА, жодної теми на кшталт Чорноморського флоту, голодомору, налагодження співпраці з Росією і т.д. і т.п. Після такої „кастрації” весь політичний лексикон В.Януковича звівся до загальної критики економічної політики уряду.

В дечому це схоже на вкрай невдалу копію В.Ющенка 2004 року. В лексикон В.Януковича додали слова про те, що „тепер нема кордонів між Сходом і Заходом, нас всюди підтримують”, які він сказав за 40 хвилин тричі. І навіть В.Рукоманов назвав його „національним лідером”... Уявляєте!?

Але... Ну не Ющенко... Нема тої харизми... Можна було б очікувати, що її компенсує сильний політичний „бек-вокал”, але він виявляється взагалі лише для декорації і геть „німий”. Одним словом регіонали втрачають старі, діючі ідеї  і педалюють ідеї, які в їх випадку не працюють. При такому розкладі, якщо В.Янукович і виграє, то не завдяки вдалій кампанії, та новим ідеям, а лише як „ніяка”, але єдина альтернатива владі на фоні світової економічної кризи.

Єдина нова ідея В.Януковича, про яку він не забув сказати, хоча її цінність вельми сумнівна, це подання себе, як провидця, такого собі Нострадамуса. Він розповів, що після „помаранчевої революції”, у 2005 році стояв в Святоуспенському соборі і заплющивши очі бачив картинки, як руйнується країна і страждають люди. Пояснюючи провидіння, В.Янукович пояснив, що ще тоді бачив майбутнє, тобто нинішній кризовий стан в країні. Що тут скажеш? Якщо В.Янукович не хоче стати в черговий раз об’єктом саркастичних коментарів та анекдотів, я б більше не казав такі речі. М’яко кажучи, не тягне він на месію, святого, чи пророка. Обличчя, біографія, оточення, стиль життя не підходять.

Також не варто промовляти про „об’єднувача країни, національного лідера”. Щодо україно-російських роз’єднуючих наше суспільство тем, то більш правильна тактика не виключити їх з лексикону, а пропонувати компромісні, лояльні до обох сторін формули. Саме їх намагаються використовувати А.Яценюк, Ю.Тимошенко та С.Тігіпко, тільки при цьому не є абсурдним імідж „національного лідера”.

Імідж В.Януковича як фахівця в економіці в основі не поганий і перспективний, але відсутні нові ідеї, відсутні пропозиції. Лише критика і то загальна. Тут треба детальніше, предметніше і пропонуючи власні проекти, ідеї, шляхи. Як супутній, найкраще для нього спрацював би імідж лідера міцної руки, який наведе в країні порядок. Як не парадоксально, але якраз цей імідж намагається собі притулити той, кому він навпаки геть не пасує – А.Яценюк.

Одним словом, можна було б сказати перший блин комом, якби це був дійсно перший. А вже вчетверте, починаючи з 2004 року, подавати ті ж самі „блини”, які щораз гірше і прісніше... Для перемоги на такому потрібна не просто криза, а якийсь Армагедон.