5 лютого - акція "Дістали!" Політологічний аналіз - стратегічна і тактична помилки

Акція стала однією з найгірших, які коли-небудь бачило місто Миколаїв. Організатори припустились двох фатальних помилок: стратегічної та тактичної.

Стратегічна полягає в тому, що миколаївські організатори та їхні “ідеологи” з Києва досі намагаються тиснути на педаль протестності, закликаючи всіх єднатись довкола сліпого ПРОТИ, а не осмисленого ЗА ЩО.

Три київських романтика з дитячим максималізмом (про них раджу читати статтю Смішна зустріч, або романтики з великої дороги) запустили через інтернет гасло «Дістали!» і тепер не можуть впорядкувати цей рух натовпу, тобто геть випадкових людей, яких щось у житті “дістало” (міські голови, податківці, облдержадміністрації, міліціонери, судді, держава, сусіди, влада чи те, що в Миколаєві тепла зима (як писав один земляк на їхньому форумі). Вони намагаються перевести сліпі протестні настрої на громадську організацію «Третя республіка», але це не має жодного результату. Люди не розуміють, що таке “третя республіка” і ЗА ЩО вона бореться. Люди йдуть ні ЗА ЩО, а ПРОТИ ВСЬОГО. Це „політологічна” пастка.

 

5 лютого в Миколаєві люди брали простирадло писали маркером на ньому слово «Дістали» і йшли на акцію. Інший, кого “дістало”, розмістив в місті на сіті-лайтах повідомлення про акцію під великим плакатом з гаслом «Хватит!». Очевидно, що деякі люди зациклились на протестності: «Дістали!», «Хватит!», «Надоело!», «Заколебало!», «Пошли все на …!»… Це настрої тих, кого об’єднує цей рух сліпого протесту. На деяких паперових літачках, які кинули в бік обласної адміністрації під час акції 5 лютого було просто лайливе слово з трьох літер.

В цій ситуації київським ідеологам нічого не лишається як бути частиною чи очолювати цю психологічну “клоаку” хаосу та негативу. Жоден політик, економіст чи юрист на цю “клоаку” не працює. Будь-які спроби створити з неї організацію чи партію з конкретною пропозицією шляху поліпшення ситуації спричинять лише появу стонадцятої партії. КОНКРЕТИКА НА ПОКРАЩЕННЯ одразу не лише звузить рух, а й поставить в умови жорсткої конкуренції з провідними організаціями та партіями, які представили вже весь можливий спектр ідей та програм ЯК конкретно покращити (саме на них і довкола просування цих ідей працюють юристи, економісти, науковці, промисловці і т.д.). ЗАГАЛЬНЕ НА НИЩЕННЯ ТА ЗАПЕРЕЧЕННЯ є значно ширшим і не має зовнішніх конкурентів, крім внутрішнього здорового глузду.

Отже, пастка сліпого протесту захоплює широкі верстви, але не є креативною. Вона може лише сліпо зруйнувати все або просто перетворитись на «психологічний випуск пару». З огляду на достатню кількість серед нашого народу людей зі здоровим глуздом швидше за все це буде лише випуск пару. Це і є стратегічна помилка організаторів акції. Не можна об’єднувати «всіх» ПРОТИ ВСЬОГО. Це смішно, безглуздо і навіть небезпечно. Можливо об’єднувати лише «частину» ЗА ЩОСЬ. В здоровому суспільстві є різні погляди на покращення, хоча бажання покращити є у 80-90% населення в будь-які часи і за будь-якої влади. Решта - психологічні «пофігісти» трапляються досить рідко.

Тому, з одного боку, простіше зібрати натовп під гаслами “Дістали!”, “Задовбало!”, “Хватит!” тощо, а з іншого боку це настільки легко як і безперспективно. Хоча київські романтики з дитячим максималізмом здається цього не розуміють і продовжують розповідати в східних та південних областях про те, що вони хочуть ВСЮ владу і бачать себе не як партія, яка здобула навіть 10 чи 20% голосів, а їм потрібна ВСЯ влада. Для цього вони пропонують “дати під дих” державі так, щоб вона не піднялась”, а тоді – “коли державні органи будуть не спроможні виконувати функцію, ми повинні бути готові взяти владу”.

Кумедно, що організатори, хоч і розписуються за “народ України” мають підтримку переважно в східних та південних областях, в силу того, що тут до тих, кого “дістало” долучаються ті, яких дістало жити взагалі в українській державі, чути українську мову, в школі, вузі, на роботі, долучатись до всього українського: культури, історії, традицій, героїв, пісень тощо. В Миколаєві, наприклад, крім літачків з написом лайливого слова з трьох літер були і з промовистим написом «Россия». Також серед виступаючих на мітингу 5 лютого були ті, хто закликав бути росіянами і протидіяти всьому українському.

Цікаво, що на акції 5 лютого роздавали газетку “Третьої республіки”, тобто тих киян, які організували акцію і зараз роблять спроби вирватись з пазурів власного заклику до сліпого протесту “Дістали!”. Розуміючи, що вони не можуть запропонувати людям нічого нового і конкретного, автори назвали єдиний документ “Третьої республіки” – ідеологія, а не програма. Вона містить близько 30 коротеньких гасел. На 80% вони суто загальні, ні про що. На кшталт “будуємо Україну на принципі солідарності та взаємодопомоги”, або “Мати – це святе”, або “Повага до себе: захист громадян України та національних інтересів”. Проте 20% там є цілком конкретних гасел. Наприклад, вони пропонують будувати Україну не на принципах атеїстичних чи мусульманських чи ще якихось, а саме “на цінностях християнської моралі”. Крім цього, вони пропонують розробити в Україні ядерну зброю. Ядерний статус України на їх думку призведе до того, що нас будуть ПОВАЖАТИ в світі. Крім того “ідеологія” містить позицію про посилення Президентської влади не лише до часів Кучми, а взагалі до варіанту США – з президентською республікою.

Та чи зібрались люди 5 лютого, тому що вони поділяють ідеологію організаторів? Однозначно ні. Ніхто з присутніх на мітингу не лише не знайомий з “ідеологією” організаторів, а й за великим рахунком не хоче, щоб вона була, бо тоді б конкретні шляхи, які пропонують організатори одразу б суттєво зменшили кількість прихильників. Тому поки - “Дістали!”, то все дуже просто і ніхто не хоче ламати голову собі “ЯК?”.

Прикметно, що наприкінці акції зачитали резолюцію мітингу, яка нагадувала все ту ж суміш з загальних ідеальних намірів і вузькопрофільних вимог. Резолюція містила лише 6 таких пунктів. 2 пункти стосувались автомобілістів – скасувати нові ставки податків для автомобілістів та спрямовувати самі податки на ремонт доріг. Про ефективність цих вимог ніхто не задумувався. Ще один пункт взагалі ніхто з присутніх на мітингу не розумів: прийняти закон про банкрутство фізичних осіб. Ще три пункти теж містили з точки зору економіки, законодавства та здорового глузду вельми сумнівні антикризові заходи: припинити зменшення розмірів та затримку соціальних виплат, не вводити нові податки та не збільшувати існуючі, заборонити вилучати у боржника будь-яке майно, крім того, яке заставлено. Сумнівні тому, що ніхто не розумів чи дійсно відбувається те, проти чого виступають, і чи буде краще, і кому після того, як домогтись цих вимог.

Цікаво також і те, що три київських організатори просто спускають вигадану ними ідеологію чи резолюцію мітингу зверху, не питаючи своїх прихильників, чи вони дійсно хочуть таку ідеологію і таку резолюцію. А люди внизу так само ігнорують сумнівні і суперечливі ідеї “третьої республіки” і йдуть за примітивним і зрозумілим кожному гаслом - “Дістали!”. В підсумку - хаос навіть в самому русі “Дістали!” чи “третя республіка”, хаос в тому, хто за що виступає, і хто куди йде. Слава Богу що в нашій державі досить порядку, щоб не боятись цієї «хаотичної психологічної клоаки невдоволення чимось».

Друга помилка - тактична в дечому випливає зі стратегічної, але не повністю. Організатори припустились помилки і оголосили, що виступати може будь-хто. Можете собі уявити! Натовп зі 150 випадкових незадоволених чимось людей. Це був жах.

Вийшло близько 15-20 людей. Говорили будь-що і будь-як. Більшість взагалі вперше в житті виступали, ніяковіючи, визнаючи це. Пам’ятаєте, як раніше була версія, що і кухарка може керувати державою, так і тут, всі подумали, що усі вміють виступати перед великою кількістю людей. Боже ж мій! чого тут усі тільки не наслухались. Один вийшов і заявив, що хоче бути Президентом України і пообіцяв скоре життя краще, ніж в Польщі. Інший відверто сказав, що слід «Валерича вытянуть за яйца», очевидно, помилково думаючи, що облдержадміністрацією все ще керує Олександр Валерійович Садиков. Інший закликав боротись з усім українським і бути на боці російської культури. Звучали також думки не платити податки або платити персонально на рахунок суду, міліції чи лікарні. Інший студент 5 хвилин збуджено скаржився на те, що молодь сидить біля комп’ютерів і є пасивною. А інший з ревністю звертався до присутніх, що поки вони тут стоять, в адміністрації чиновники “дрючать своїх секретарш”. Одним словом, хто що хотів те й говорив. Іноді це нагадувало дурдом або Лондонський Гайд-парк, де кожен може зняти свою психологічну напругу, виступаючи про будь-що перед перехожими в парку.

Єдине, хто тримався організовано та мав свою мету (в черговий раз засвітитись) – гурт, який представляв організацію «Наш город». Ця організація є близькою до О.Садикова та С.Ісакова і зараз переважно співпрацює з іншим “протестним” підприємцем, власником бару “Домовий” А.Мурляном. Власне кажучи, А.Мурлян теж прийшов на це дійство і його виступ був єдиним позбавленим сліпого протесту і з розумінням того, про що він говорить і чого конкретно хоче. 25 грудня він провів акцію біля стін Миколаївської філії Нацбанку. Пізніше організував рух “Антикредит”. В інтернеті є сайт цього руху. Так от А.Мурлян, намагаючись пробитись до здорового глузду тих, хто зібрався, закликав їх концентруватись на тому, що можна поліпшити, виправити, а не бавитись у загальне «перезавантаження держави», «зміну влади» тощо. Підприємець резонно зауважив, що якість суспільства і влади однакова і нема різниці, хто буде міністром. Важливо суспільством здійснювати тиск в конкретних напрямах, вимагаючи від влади прийняття тих чи інших рішень. Зокрема, він розповів про акцію, яка відбудеться біля облдержадміністрації 9 лютого буде спрямована конкретно на вимоги до Національного банку вжити заходів щодо стабілізації курсу гривні та загалом до комерційних банків з вимогою пом’якшити умови повернення кредитів. Може і ніхто не очікував, але саме виступ А.Мурляна був єдиним виступом на акції, який зірвав бурхливі оплески більшості присутніх.

Все це призводить до декількох банальних висновків. По-перше, людям слід або не напружуватись, або гасити незадоволеність життям вишивкою хрестиком. Але на акції слід ходити лише конкретно знаючи хоча б, що ти хочеш змінити і хто це буде здійснювати. В ідеалі – чи призведуть ці конкретні зміни до покращення в конкретних сферах. По-друге, організаторам, щоб не перетворитись на посміховисько слід або припинити тупо тиснути на сліпі «Дістали!», «Досить!», «Задовбало!» і так далі і політично померти, або пробувати створити партію, об’єднати серйозних спеціалістів для вироблення конкретної програми, чітких пріоритетів та політичних позицій з більшості актуальних питань. Можливий варіант долучитись до якоїсь існуючої партії. По-третє, місцевим організаторам необхідно почитати деякі підручники, або хоча б найняти деяких консультантів, які б роз’яснили які «дитячі» помилки під час проведення акцій робити не слід. Якраз А.Мурляна консультує принаймні один грамотний політ-технолог.