Смішна зустріч, або романтики з «великої дороги»

Що тут скажеш…. Досить все сумно. Як і очікувалось підтвердилось побоювання, що організатори акції ніякого плану чи бодай уяви про те, що робити і для чого не мають. Виявилось, що це лише гурт молодих і романтичних ідеалістів лівого (як вони самі кажуть) штибу, які випадково і несподівано для себе зацікавили багатьох Інтернет-статтею „Маніфест середнього класу”. Тепер, після хвилі зацікавлення в регіонах, вони намагаються вигадувати ідеї для чого це все і куди взагалі йти.

Але все ж коротко спробую описати їх «ідеї», хоча це досить складно через порушення логіки та здорового глузду у багатьох моментах.

Отже, спочатку організатори сказали, що написали «Маніфест середнього класу» і спираються вони на так званий «середній клас». Потім вони визнали, що насправді в Україні не існує „середнього класу” в тому розумінні, яке дане йому світовою політологією, соціологією та економічною теорією. Потім вони сказали, що той, хто вважає себе «середнім класом» той і є тим самим класом, бо: «якщо користуватись принципом самовизначення».

Далі чехарда з «середнім класом» не закінчилась. Один з організаторів сказав, що «середній клас» в меншості, але він може щось покращити в країні, а більшість – бідні і «люмпенізовані» люди, які думають лише про хліб насущний, тому не можуть бути базою для підтримки ідей на покращення життя в країні, хоча «з ними й доведеться піти на певний компроміс». Потім інший організатор сказав, що взагалі-то незадоволеність власним життям з тієї чи іншої причини притаманна 80-90% людей, тому можна забути за «середній клас» і, можливо, „Маніфест” треба було підписати більш яскраво – «Маніфест громадян України».

Так і не визначившись, з ким йдуть молоді ідеалісти, тема розмови пішла далі. Організатори інтернет-проекту заявили, що оскільки незадоволені є, то вся «українська держава – це не наша держава». А отже, всі органи влади, політичні взаємовідносини, правова система тощо це все погане і потребує заміни. Вони часто застосовували популярні після фантастичного фільму «Матриця» терміни як «матриця», «боротися з системою», «необхідне перевантаження держави» тощо. Для чого і як «перевантажувати» державу ніхто з них не знав. Виявилось, що в них існує думка, що після певних змін чи дій щось чи все має бути краще. Єдине, що вони змогли запропонувати змінити – прийняти зміни до Конституції України, які б перетворили її на президентську республіку без посади прем’єр-міністра України (американська модель).

Організатори не пояснили, для чого це і що це дасть. Так само вони не знають як змінити депутатів у парламенті на «гарних», хоча назвали їх «450 ідіотів». Зовсім вони не уявляють також свою роль у політиці. З одного боку, вони хочуть потрапити у владу, з іншого боку, вони хочуть абсолютну владу і їх не влаштовують вибори, на яких їх партія набере навіть 10% голосів. Їм потрібна більшість. Організатори не змогли пояснити, що таке їхня більшість і не змогли пояснити, яким чином вони збираються отримати більшість і навіть де (в парламенті, у виконавчих органах влади...). Хоча питання було поставлене: вибори до парламенту чи насильницьке захоплення. На питання, а де ж дінуться всі нині існуючі партії, політики, прозвучало лише твердження, що «мабуть, коли ми прийдем, всі нині домінуючі партії та їх лідери підуть самі». Куди підуть і навіщо ніхто з організаторів не знав.

Разом з тим романтики «абсолютно переконані що ми (організатори акції – Прим.автора) переможемо». Ще вони переконані, що через рік вони створять для чогось (або для виборів, або для чогось іншого) партію. До створення своєї партії вони пропонують своїми силами перевести Україну на президентську республіку шляхом так званих «національних зборів», які начебто вони організують і проведуть в Україні восени-взимку цього року. Хто на них поїде і як примусити інших людей і все суспільство жити за їхньою президентською республікою, вони не знають. Єдині сподівання, які вони висловлюють, що державні органи самоліквідуються („не зможуть виконувати свої повноваження”), так само як і політичні лідери, а їх рух молодих соціалістів-романтиків стане настільки великим, що автоматично «ми візьмемо владу на місцях і в центрі в свої руки і для цього ми маємо бути готові». Ніхто з них не зміг пояснити, що значить конкретно „взяти” на місцях владу в свої руки, хоча прозвучала теза про якихось "комісарів Президента в регіонах". За їх версією на «національні збори» мають приїздити якісь представники когось з усіх регіонів. Вони допустили, що цих представників можливо хтось обере.

В цілому переважна більшість тез молодих соціалістів-романтиків концентрувалась на боротьбі з „демоном-державою”. Лише на боротьбі як такій, але не на побудові чогось нового. Вони нічого не пропонували взамін. Хоча в деяких тезах вони допускали, що напевно всі органи і вся влада, і всі пожежники, даїшники, судді, ПДВ, проблеми з демографією та екологією, ті ж самі люди в країні (а отже, проблеми з мораллю, корупцією, політиками жадібністю і всім іншим) залишаться, бо «хаосу і анархії не повинно бути». Проте на їх думку все одно внаслідок чогось все має стати гарним для всіх.

Порушення логіки та здорового глузду часто робило з їх тез досить смішні „каламбури”. Наприклад, у доказ того, що Романенко сильний аналітик його соратник сказав, що Романенко, передбачаючи тяжкі часи ще три роки тому почав рити на городі в тьощі бункер, куди натащив купу консервів. А в доказ того, що в Україні „середній клас” чомусь „став дуже радикальним” - на противагу світовій практиці, яка свідчить, що середній клас вельми консервативний і потребує стабільності, - Романенко навів приклад Донецька, де до них підійшли якісь „братки” і сказали, що в них вже є „стволи” і вони готові їхати „мочити”. Так само кумедними вийшли твердження взагалі про роль держави. З одного боку, Романенко сказав, що держава повинна буди десь там і не заважати людям жити, «обмежившись, лише охороною зовнішнього периметра, стратегічним планування та охороною правопорядку». Через півгодити „філософствування” про високі матерії, організатори зійшлись на тому, що вони соціалістичних поглядів і незадоволенні слабким втручанням держави в економіку, право власності й таке інше і пропонують будувати сильну державу, яка буде диктувати приватним власникам правила гри, навіть якщо ті будуть вважати ці правила економічно невигідними. З такими, хто буде не погоджуватись виконувати вказівки держави соціалісти-романтики пропонують не панькатись і забирати їхню власність через націоналізацію. У приклад вони для чогось навели Англію часів Маргарет Тетчер.

Зовсім сумно стало після того як соціалісти-романтики заявили, що їх рух не обмежиться Україною і сягне світу. Як вони заявили, справа приблизно така: Європа і далі об’єднуватиметься і ми туди теж попадемо. Росія розпадеться і Європейська частина теж піде в ЄС. США з’єднаються з Канадою, а Латинська Америка між собою. Ще залишиться могутній Китай та вічний „бєспрєдел” в Африці. В інших тезах соціалісти-романтики заявили, що і в Європі, і в Росії всі зацікавлені в безпеці і стабільності України настільки, що нам армію взагалі не потрібно мати. «Всі нас будуть захищати». На питання про те, а що, якщо все ж таки нас „того”, організатори відповіли, що у випадку входження чужих військ на нашу територію вглиб далі 10 км. ми повинні підірвати чи хоча б сокирою перерубати газопровідні труби („всю нашу газотранспортну мережу”). На їх думку саме загроза самознищення нами нашої газо-транспортної мережі має бути зупиняючою засторогою для тих, хто захоче нас захопити. Ще в інших висловлюваннях вони передрекли, що у 2009 році ЄС рухне, бо проблем багато, а як їх вирішити ніхто не знає.

Важко сказати, що думав про всі ці „геніальні” думки молодих соціалістів власник «Камелоту», але наприкінці він задав резонне питання. Він пояснив, що єдине, що його непокоїть в його бізнесі, який розвивається, це необхідність погашати кредит за курсом 8 грн. а не 5,5 як було раніше. На що організатори (мабуть, дещо спантеличені таким дрібно меркантильним інтересом перед великими ідеями „перезапуску держави і світу”) сказали, що єдине, що вони знають, так це те, що в Криму юристи придумали якісь моделі, за яких використовуючи договори і законодавство можна відтермінувати виплату кредитів. Та пообіцяли власнику „Камелоту” познайомити з відповідними людьми.

Також для «підприємців» вони запропонували об’єднуватись в такий собі клан (на підставі зафіксованих норм і правил), який замикатиме лише всередині себе товарообіг і бізнес-відносини. В чому перевага такої економічної співпраці для підприємців вони не пояснили, але пославшись на досвід мафії заявили, що така схема «паралельних державі структур працює”.

Така ж незрозумілість вийшла з Богом. Хоча сам Романенко пише про себе, що він є  атеїст і в бога не вірить, організатори чомусь зійшлись на тому, що необхідно гуртувати людей на базі саме християнських моральних цінностей.

Одним словом фантазії декількох молодих соціалістів-романтиків, здивованих резонансом, який їм вдалось викликати друком в «Українській правді» «маніфесту середнього класу» лишають дуже сумне враження.

Єдиним конкретним пунктом, який вони озвучили, це бажання провести 17 січня у день народження В.Стельмаха (насправді його день народження 18 січня) біля всіх будинків Нацбанку в Києві і регіонах акцію, коли вкладники банків будуть кидати до стін приміщення копійки.

Що ж думайте самі....

P.S. По зустрічі в Миколаєві видно, що багато хто розуміє ідеї цієї трійки як перезавантаження української держави в розумінні того, що вона більше не буде українська, або що принаймні українського в ній буде навіть ще менше ніж зараз. Романенко і його побратими повністю підтримують ці настрої, заявляючи, що держава не може бути національною, необхідно було зближуватись з Росією і Білоруссю і так далі. Зокрема в Миколаєві Романенко підтримав протест одного з присутніх проти того, що в дитсадках і в школах основою є виховання  любові до українського (мови, культури, історії) і сам поскаржився на "брєд яка нинішня влада несе з телебачення про ОУН-УПА". Тому і географія поїздок організаторів специфічна: Кременчуг, Харків, Донецьк, Дніпропетровськ, Крим, Херсон, Одеса, Миколаїв. А ще краще прочитайте біографію самого Романенка з попередньої статті "В Миколаїв їде організатор акції "Дістали"