В Миколаїв їде організатор акції «Дістали»

Все розслідування почалось з повідомлення в інтернеті про те, що сьогодні в одному з барів м.Миколаєва відбудеться сходка за участю організатора акції “Дістали!”.

В Україні ця акція пройшла 22 грудня. Власники авто, яких зацікавила акція натиснули о 12:00 на клаксони, заявивши про приєднання до акції.

Акції передував дивний документ, поширений в інтернеті під назвою “Маніфест середнього класу”, в якому описане незадоволення “середнього класу” сучасною кризою, діями влади і взагалі життям в Україні. Начебто “актуальна” тема, яка може сколихнути багатьох. Хоча нічого конкретного організатори акції не пропонують, головне – підняти протестний натовп на бунт. Мета тут не головна, або абстрактна на кшталт «заявити», «продемонструвати», «закликати» тощо. Цікаво, що на думку автора маніфесту, який він написав за ніч, в Україні з’явився "середній клас". Маніфест нікого з нас не визначає "середнім класом", хоч наче написаний від його імені. Складається враження що Ю.Романенко писав його як свій маніфест, а пізніше підписав для “масовості і вагомості” “середнім класом”.

І все ж акція звернула на себе увагу багатьох. Чому? Для людей, які думають і звикли приймати конкретні рішення впало в око, що по суті вперше пропонується ідея “сліпого” протесту, тобто протесту проти всього поганого без конкретних результатів, вимог, мети, пропозицій і взагалі без нічого. Пропонується акція чистого протесту, просто бунт, де всі проти всіх. Бунт проти поганого життя в Україні, проти інфляції, проти ПДВ, проти поганої демографічної ситуації, проти олігархів, влади, бандитів, пожежників, держави, міських голів, гаїшників, банків і т.д і т.п. Раз люди живуть не так, як кожен з нас хоче (а такий психологічний стан притаманний 80-90% людей на планеті), то треба заявити протест. Нікому, і ні для чого. Протест заради протесту.

Така постановка питання дещо насторожує будь-кого з дійсно “середнього класу”, “тих хто приймає рішення, тих, кому є, що втрачати” і навпаки приваблює інших. Приваблює тих, для кого десь близька пролетарська психологія бунту, коли “весь мир разрушим мы до основания”. Тоді теж більшовики грали на настроях тих, хто незадоволений, а активно підтримали їх ті, кому не було, що втрачати (далеко не “середній клас"). Десь це також пахне анархізмом, але це вже ідеологічні деталі.

Так чи інакше, а багато хто змушений був замислитись, куди веде протест “Дістали!” і чи дійсно “середній клас” буде йти на “сліпий бунт”, і хто ж це є “середній клас” в Україні.

Після таких невеселих роздумів змушений був зацікавитись тим, хто такий автор однонічного маніфесту Юрій Романенко. Десь привідкрити очі на нього допоміг миколаївець, відомий журналіст, який розкручував проект "Великі українці" на “Інтері” Вахтанг Кіпіані. Він вкрай скептично, якщо не негативно оцінив Ю.Романенка та його акцію. В.Кіпіані підкреслив: “Виразником настроїв та совістю среднього класу я його не бачу”. Він розмістив дещо з біографії Романенка. Дещо додали й інші, дещо підтвердив і сам Романенко. В підсумку вийшла наступна картинка:

Ю.Романенко народився 26 грудня 1977 року.

У 1995-2000 роках навчався в Харківському національному університеті на історичному факультеті, дипломна робота: «ЄС в системе международных отношений в 1991-2000 гг.».

1998- інтерв’юер в Інституті прикладних соціальних досліджень у Харкові (група Володимира Фесенка).

1999 - ігротехнік, проектувальник та ведучий теле-мостів на центральних каналах України.

2000 - директор регіонального представництва «Вуличного ТБ» [Віктор Пінчук].

2001 - помічник народного депутата України.

2001 – аналітик Агентства гуманітарних технологій, політичний оглядач Part.org.ua [Валерій Хорошковський].

2001-весна 2002 – виборчий штаб «За Єдину Україну», аналітик, райтер (група Вадима Карасьова).

Вересень 2002 – квітень 2004 року - Агентство ділової інформації "Контекст", аналітик відділу політики, редактор спецпроекту.

Лютий–листопад 2004 - спічрайтер прем’єр-міністра [Віктор Янукович], співробітник Інституту європейської інтеграції та розвитку (директор Дмитро Видрін).

Грудень 2004 – травень 2006 - Інститут глобальних стратегій, заступник директора, редактор сайту, координатор зовнішніх зв’язків [Вадим Карасьов].

Квітень 2005 року – до сьогодні - керівник інтернет-проекту «Политэ».

З 2006 - директор аналітичного центру ”Стратагема”.

З 2007 – редактор glavred.info/.

Брав участь в низці регіональних виборчих кампаній. Є свідчення про те, що Романенко любить публічно вихвалятись тим, що не без його допомоги Партія регіонів набирала у східних областях по 98% підтримки.

На своїй сторінці ВКонтакте повідомив, що він одружений, його рідне місто – Тегеран і має соціалістичні погляди. В форумах підписується як "сурок". Під таким же ніком відомий в інтернетних дискусіях.

Також часто його характеризують як невитриманого і грубого молодика. Досить прочитати його блог або згадати нещодавній скандал в телестудії 5 каналу. Тоді, 22-го грудня, в ефірі програми "Новий час" Романенко в дискусії з опоненткою, за делікатними словами юристів телеканалу, “прибег к грязным оскорблениям ведущих проекта, употребляя ругательные слова. А в конце еще и обвинил собравшихся в студии в политическом заказе". Телеканал планує подати в суд на Романенка.

Також цікаво те, що своїми “улюбленими книжками” за інформацією все тієї ж персональної сторінки Романенка в нього є “Майн Камф” А.Гітлера, «Так сказав Заратустра» Ф.Ніцше, «Держава та революція» Леніна, «Довге двадцяте століття. Влада, грощі та витоки нашого часу» Джованні Аррігі, «Трансформація війни» Мартіна Ван Кревельда, «Імперія» Майкла Хардта.

Романенко вважає, що Бога не існує і відверто позиціонує себе як “атеіст”.

Ось така персона. Висновки робіть самі.

Крім цього цікавим є те, що проект “Дістали” насамперед розмістили російські сайти, в тому числі відверто шовіністичні та проросійські в Україні. Більше того "Маніфест" під російським трикольором віднайшовся на сайті http://liberty.ru, що належить "Фонду ефективної політики" відомого московського "діяча" на ім'я Глєб Павловський.  Українські політики та громадськість досить обережно реагують на "Маніфест" і Романенка. З’являється чимало тих, хто шкодує, що взяв участь у акції “Дістали” саме після ознайомлення з іншими ідеями автора. Зокрема на персональному блозі Романенко розмістив чи то намальовану ним, чи то взяту звідкись мапу України поділену на частки з підписами антиукраїнського змісту на кшталт “подарована московськими царями”, “подарована Сталіним” і т.д. і т.п.

Відверто проросійські погляди Романенка очевидні, проте наскільки він розділяє погляди російських нацистів невідомо. У статті “Они доfuckались” на «Главреді» від 19 лютого 2008 року він прямо визнає: “Я ненавижу украинское государство. Оно представляет смертельную угрозу для меня, моей семьи и миллионов простых украинцев. Я презираю т.н. украинскую элиту…” І зовсім свіже (зустріч з активістами в Харкові 5 січня 2009 року): “На данном историческом этапе украинское государство отсутствует как таковое, скорее  это территория, за которую ведут борьбу …”

Під час російсько-грузинської війни Романенко побував в Грузії і залишив на форумі Главреда розлогий опис мандрівки з відвертою підтримкою Росії. В коментарях він описує тих, хто підтримував Росію і чомусь вважав, що російське керівництво, армія та народ це абсолютно різні речі як "мудрих", а тих, хто засуджував (навіть росіяни за національністю) нагадували йому: "тот типичный пример российского интеллигента, который истово верит в преимущество Запада, в лапотную Россию, которая своей нецивилизованностью представляет угрозу миру. Я не хотел спорить с ним..." Також Романенко вступив ВКонтакті в групу яка вважає що українці як народ взагалі не існують і що ми - росіяни. Дослівно:"группа РОССИЯ,УКРАИНА,БЕЛАРУСЬ - есть СВЯТАЯ_РУСЬ! Группа для тех, кто считает себя РУССКИМ человеком, частью РУССКОГО народа, живущего на территории современной Украины с древнейших времен". Отаке кіно.. Але цієї групи Романенку виявилось замало і він вступив в ще одну, абсолютно аналогічну за змістом: "Россия + Украина + Беларусь = Родная Русь".

Одразу після проведення акції “Дістали” Романенко дав розлоге інтерв’ю виданню “Русский журнал”, в якому пояснив, що можлива подальша спроба організувати якусь структуру, яка можливо стане партією і спробує захопити владу. В самому маніфесті “середнього класу” йдеться про “мы можем и должны защититься другими формами протеста. Он может выразиться по-разному – забастовки, блокирование и т.д., в том числе, если этого требуют обстоятельства, с применением насилия.”

Ось так. Зараз Ю.Романенко їздить по Україні, намагаючись створити структуру під назвою "Третя республіка", єдиною визначеною метою якої, крім захоплення влади в Україні, стає створення президентської республіки, без посади прем’єр-міністра.

Що ж побачимо, що буде далі. Хоча, ймовірно, цей проект є ще однією спробою організаторів стати одним з тих, хто їм зараз не подобається - депутатом, урядовцем чи ще кимось, використати протестність мас для власного піднесення. Якщо це правда, то цей рух поступово перетвориться або на ще одну сто якусь там партію, або стане сателітом існуючої партії. Владу він звичайно не візьме, але у владу потрапить... Якщо пощастить.