Проурядова коаліція на чолі з Януковичем у черговий раз продемонструвала свою справжню мету – за будь-яку ціну залишитись при владі, навіть в умовах, коли жодна з їхніх обіцянок виборцям не була виконана, а країна в соціально-економічному сенсі опинилася на краю прірви. У такій ситуації, здавалося б, на виборах і до людей іти ні з чим, немає про що звітувати. Однак політтехнологи кризовиків підсказали, що за таких обставин найдоцільніше вести агітацію при відсутності безпосереднього контакту з виборцем. Так би мовити, віртуальне спілкування. І найкращим для цього засобом є трибуна розпущеної Верховної Ради. Але ж як її використати, коли це пряме порушення законів України? Вагалися. Розуміли, що порушують і все ж пішли на такий протиправний крок!

Вітіюваті розмірковування О. Мороза про вимоги Конституції, при цьому цитуючи норми щодо планових виборів, звісно, упускаючи головне: вимоги Основного Закону про дострокові вибори, лише засвідчили справжню мету так званого зібрання екс-депутатів під головним куполом країни. Йдеться не про засідання парламенту, який у такій ситуації є простим зібранням депутатів V скликання, а тому прийняті у такий спосіб рішення носять лише декларативний характер, а про примітивне намагання нагодувати виборців черговою політичною стравою – “локшину на вуха вже сьогодні!”. А як інакше ставитися до таких дій антикризовиків, коли саме вони мали неодноразово можливість проголосувати ще в 2006 році за зняття недоторканності депутатів та пільг за законопроектами, які вносили на розгляд сесійної зали фракція Блоку Юлії Тимошенко. Що заважало антикризовикам, припинити зростання цін на товари першочергового вжитку, зупинити комунальне ошукування населення, суттєво підвищити стипендії, заробітні плати, пенсії громадян під час прийняття бюджету на 2007 рік, чого неодноразово вимагав і про що наголошував Блок Юлії Тимошенко? Що заважало коаліції олігархів та їх сателітів продумати нормальну схему надходжень до бюджету, наразі не за рахунок встановлення оброків на малий та середній бізнес? Переконаний: їм заважало одне – небажання працювати на народ, зате величезне бажання “відбити” у свої кишені гроші, які вони витратили під час виборчих перегонів у 2004 та 2006 роках.

Як би там не було, маємо факт. Представники проурядової коаліції у складі комуністів, морозівців та регіоналів пішли на відверте ігнорування норм Конституції, підписаних ними ж політичних домовленостей про дострокові вибори та вимог діючого законодавства, хоча б у розрізі Закону України “Про вибори народних депутатів”, у якому, до речі, категорично забороняється вести агітацію в державних установах, а тим паче за кошти невиборчого фонду.

Виникає логічне запитання: навіщо проурядовцям так очевидно демонструвати свою зневагу до існуючих правил і норм? Відповідь приховується у результатах їхньої економічної діяльності у країні протягом 2006 та 2007 років. В Україні вирує інфляція, численні верстви населення знову повернуті до рівня критичного зубожіння. Ціни на газ, електроенергію, квартплату, пальне, ліки, продукти харчування, товари зросли до неймовірних величин, а рівень заробітних плат і пенсій у відсотковому співвідношенні настільки жалюгідні, що преважній більшості громадян залишається лише думати про те, як взагалі звести кінці з кінцями.

Лохотрон під назвою “Покращення життя уже сьогодні” не спрацював. Не очікували проурядовці, що доведеться вже через півтора роки відповідати перед громадянами за таке “покращення”. Можливо, при грі в наперстки окремі азартні потенційні жертви наважаться ще раз ризикнути та спробувати повернути украдене аферюгами. Але ж країна це не гра в наперстки. І люди не бажають мати справу з гравцями в азартні ігри, які намагаються визначати їх сьогодення і майбутнє.
Натомість, ще недавно, в запалі спроб отримати в одні руки усю повноту влади, антикризовики, сформувавши уряд і посилюючи повноваження Кабміну, автоматично взяли на себе усю політичну та економічну відповідальність за ситуацію в державі. А результат, м’яко кажучи, жалюгідний. У таких умовах варто згадати попередніх керманичів держави Л. Кравчука і Л. Кучму. Різниця лише в тім, що попередники напряму, в ручному режимі управляли Прем’єром та урядом, а В. Янукович отримав необмежені повноваження, управляючи державою через Уряд та підконтрольною йому Верховною Радою. Результати ж їхньої діяльності, вочевидь, слід розуміти в народі так: “Кравчучки – для пересічних громадян, а для щасливих родин олігархів на чолі з Януковичем і Ахметовим – покращення життя вже сьогодні!”